​​Мені завжди подобалися історії про Карибський басейн, карибс | Do not disturb writer at work

​​Мені завжди подобалися історії про Карибський басейн, карибська музика й танці і карибські напої, то звісно, що я прочитала Куба-якої-не-було Наталії Довгопол від видавництва "Темпора"!

#AV_рецензія

Я побувала на презетації книги у Наталії, і це було дуже емоційно і цікаво, тож я взялася читати, як тільки допила свій Cuba Libre. Виявилося, що ця невелика книжечка на 184 сторінок і читається дуже легко. Хороша атмосферна історія про не надто відомий епізод з життя багатьох українців. Карибська криза 1962 року - один із моментів, коли світ реально стояв на порозі Третьої світової війни. До речі, цей конфлікт ліг в основу другого сезону космічного альтісторичного серіалу "Заради всього людства".

"Куба" Наталії - це чесна родинна історія. Пам'ять про бабусю і її службу, про те, як дівчина, що не відповідала тодішнім традиційним канонам (у 29 років не одружена, без дітей, без вищої освіти), хотіла вчинити щось видатне. Бажання було наївне, але цілком зрозуміле. Весь тон книги - теплий, меланхолійний. Тут навіть знайшлося місце для камео самої Наталі, якій на момент оповіді було 10 років.

Мені не сподобався другий головний герой, Альберт, хоча він і вийшов правдоподібним, із фонтаном енергії та підлітковою завзятістю, але він постійно викликав у мене тривогу. Я не люблю мінливих людей. Людей, що зникають і з'являються. Поверхневих. Тож Альбертом не перейнялася.

І, звісно, сама Куба. Вона ллє на тебе тропічними дощами, жалить москітами, кричить папугами, пахне ромом, звучить соном і сальсою. Мене постійно тягнуло танцювати і хильнути рому, і навіть ідея однієї історії з'явилася у схожому сетінгу.

Насправді, мені б хотілося, щоб "Куба" була довшою. Це повість, а хотілося б роману. Більше саспенсу на піку кризи, більше гострих моментів. Глибшого культурного тла. Хоча і так - цілком цікаво.

Фото люб'язно надане авторкою