7 цікавих фактів про італійську мову Італійська поход | Італійська легко!
7 цікавих фактів про італійську мову
Італійська походить не від класичної латини, що вивчається в університетах і є державною мовою Ватикану, а від так званої вульгарної. На такій простонародній латині в Стародавньому Римі говорили солдати, селяни і мешканці провінцій. Данте Аліг'єрі першим висловив думку, що вульгарний варіант повинен замінити мало кому вже тоді зрозумілу латинь, він навіть написав трактат «Про народне красномовство».
За право називатися найстарішим документом, написаному на італійській мові, борються нотаріальний акт Placito Capuano 960 року і напис на стіні в римських катакомбах Коммоділли. Остання різними вченими датується то 6-м, то 9-м століттям і виявляється нічим іншим, як порадою не розповідати свої секрети вголос (за іншою версією, монах таким чином просив своїх побратимів читати молитви про себе).
Крім власне Італії, італійська є мовою карликових держав Ватикан і Сан-Марино, а також швейцарського кантону Тічино і Суверенного Мальтійського ордена (не плутати з Мальтою). Одна з офіційних мов Європейського Союзу також має статус мови меншин в трьох країнах: Словенії, Хорватії та Бразилії. При цьому на самому Апеннінському півострові, в силу різних історичних причин, розмовляють аж ніяк не тільки на італійській: в автономній області Валле-д'Аоста офіційний статус є у французької мови, а в регіоні Трентіно-Альто-Адідже - у німецької та ладінської мов.
На «чобітку» так багато діалектів, що, згідно з енциклопедії «Треккані», їх навіть важко порахувати. Для зручності лінгвісти ділять країну на три великі діалектні зони: уявна лінія, що йде від Спеції до Ріміні, відокремлює Північну зону від Центральної, яка, в свою чергу, межує з Південною по лінії Рим - Анкона. Хоча, насправді, вчені до цих пір сперечаються, чи вважати діалекти такими або все ж це окремі мови. Адже діалекти - це варіанти норми, а на Апеннінах різні мови розвивалися з вихідної латині самостійно, перш ніж, нарешті, було вирішено вибрати спільну мову для об'єднання країни. За статистикою сайту Ethnologue, найбільш поширеною є неаполітанська мова з 5,7 мільйонами носіїв.
Італійська є четвертою найбільш досліджуваною мовою в світі. Рекорд вражаючий, з огляду на відносно невеликі розміри країни. Наскільки важко його вчити іноземцю? Не так складно, як здається. У італійців прекрасна вимова з чітко вираженими голосними і співучої інтонацією, що полегшує ідентифікацію звуків. Слова в переважній більшості випадків читаються так само, як пишуться. Багато італійських слів запозичені іншими мовами. Це особливо характерно для споріднених мов - таких, як французька (до 89 відсотків загального коріння), каталонська (88 відсотків), іспанська та португальська (82 відсотки).
Найдовше слово в італійській мові precipitevolissimevolmente налічує цілих 26 букв і парадоксальним чином означає зробити щось «дуже швидко».
Італійці не здатні спілкуватися тільки словами. Їм потрібен паралельний код - мова жестів. Вона для них природна з дитинства, вони майже не усвідомлюють її, поки не стикаються з іноземним співрозмовником. Тут вони раптом відчувають: щось не так, спілкування здається неповним, коли воно проводиться губами, очима .... але не руками! Для жителів Апеннін це робить комунікативний досвід менш привабливим на підсвідомому рівні. На думку римської дослідниці Ізабелли Поджі, італійці щодня використовують приблизно 250 різних жестів. Причому спадщина жестів загальна для всіх мешканців «чобітка», незважаючи на регіональні лінгвістичні і культурні відмінності.
