2022-08-04 14:41:49
Ніби мене нема(є) — Славенка Дракуліч Асоціації: тваринний страх, бруд, свавілля, насильство, тортури, не належати собі.
Війна. Сьогодні кожен українець знає, що це таке, кожен бачив її обличчя. Як і героїні роману.
Молоді або навіть зовсім юні, ні в чому не винні, ті, хто не робив нічого поганого у своєму житті, не вбивав і не стріляв, просто жив. Та їх існування стало їхнім злочином. Їхнім гріхом.
До безіменної боснійки у двері постукав сербський солдат. Чи це постукала сама війна?
Минулого більше немає, все воно спаковане в простенький полотняний рюкзак: спіднє, сорочка, светр, фотоальбом, сімейні дорогоцінності, червона літня сукня та новенькі італійські туфлі. Дівчина справді думає, що це знадобиться їй в новому житті? Проте вона ще зовсім не розуміє, яким буде це життя і довго буде тримати це розуміння на дистанції від себе.
Доти, доки не пізнає всі жахи перебування в жіночому концтаборі: жорстокість, побиття, ґвалтування, збочення, тортури, голод, смерть, її близькість, її запах.
Книга Славенки Дракуліч підіймає важливе питання безіменності жертв. Заголовки новин майорять голосними заявами щодо злочинів, іменами винуватців, мірами їх покарань... Проте жертви завжди залишаються залаштунками, часто історія не пам'ятає їх імен, а суспільство, яке напряму з ними контактує, надає перевагу мовчазній байдужості, а іноді і стигматизації жертв.
Роман я буквально "проковтнула", написане не просто відчуваєш, ти його проживаєш. Настільки воно емоційне, детальне, викликаюче співпереживання. Коли ти читаєш про наругу над жінками та навіть маленькими дівчатами 12-14 років, нудота підступає до горла, хочеться сховатися, не думати про це.
Але не думати не виходить. На жаль, це реалії життя тих безіменних жінок. На жаль, це реалії й нашого сьогодення також.
Цитата:«
Здається, що ми зумисно осліпли, гадаючи, що захистимося від жахів війни, якщо не будемо їх бачити. Якщо не будемо на них дивитися.»
Оцінка: Оцінка читачів — 4.29/5
Особиста — 5/5
+ Глибокі та значно розкриті персонажі (особливо головна героїня). Ти не знаєш їх імен, але ти знаєш все про них, про їх життя, їх таємниці, їх страхи;
+ Дослідження важливого питання безликості жертв воєнних злочинів, їх стигматизації, присоромлення, закриття очей на пережиті жахи.
- Не так мінус, як примітка: описи катувань та наруги доволі детальні, будь ласка, будьте обережні, коли їх читаєте! Здорова психіка і глузд найважливіші в умовах сьогодення.
Чи варто читати:Так і так. Але тільки якщо у вас стійка психіка і ви повнолітні.
Чудово змушує прокинутися, "протверезіти" і зрозуміти, що війна не "десь там на сході", а вона тут, близько і вона вже стукає у твої двері.
#Рецензія #Дракуліч #Воєнна_проза #Висока_оцінка
823 views11:41
К
