Але, знову ж таки, яким чином відбувається підбір кадрів для т | Аналітично-правовий ресурс

Але, знову ж таки, яким чином відбувається підбір кадрів для такого резерву, принцип служби в силах резерву в мирний час і в особливий період, порядок формування названих вище підрозділів, тим більше, на кожному рівні адміністративно-територіального поділу України, їх навчання та перепідготовка, зв'язок із територією та громадами, звідки зони комплектуються, в проекті закону вказано не було.
В той час, коли зміст і суть запропонованої системи територіальної оборони в даному законопроекті не було викладено, чомусь детально було викладені повноваження у сфері територіальної оборони Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Генерального штабу Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Центральних та інших органів виконавчої влади у сфері територіальної оборони, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ та організацій , їх посадових осіб, хоча, ці повноваження вже були передбачені Конституцією та іншими законами України.
Тобто, і цей законопроект не мав належного правового обґрунтування розкриття саме змісту і призначення територіальної оборони, ролі добровольчого руху в її функціонуванні, незрозуміло як повинні були комплектуватись добровольцями, так звані, Сили резерву, в тому числі вихідцями чи жителями конкретних громад з метою захисту свого населеного пункту, своєї домівки та сім'ї.
В 2019 році група народних депутатів подавала на розгляд Верховній Раді проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо удосконалення питання керівництва територіальною обороною», який також ніби уточнював деякі норми саме в системі формування тероборони, що теж не мало будь-якого відношення до добровольчого руху в Україні з метою оборони держави від агресора. Мова йшла лише про пропозицію військово-адміністративного поділу території України на військово-сухопутні, військово-морські та військово-повітряні зони (регіони), пропозиції про створення у разі введення воєнного стану - відповідних військових адміністрацій в областях та районах, які і повинні в умовах воєнного стану керувати територіальною обороною. Тим більше, що планом законодавчого забезпечення реформи в Україні, затвердженого Постановою ВР від 04.06.2015 року, вже було передбачено розроблення та прийняття Закону України «Про територіальну оборону України», в якому потрібно було чітко визначити роль і місце саме добровольчих підрозділів у структурі системи безпеки і оборони держави (статус, форма служби в резерві), прийняття державних програм і планів щодо інтеграції в цивільне життя учасників воєнізованих формувань у разі їх (часткової) демобілізації після стабілізації обстановки, а також щодо вилучення незаконної зброї у населення, однак, на ці питання відповіді у запропонованому законопроекті також не було.
Та і самі пропозиції наділяти місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад, голови яких є сугубо цивільними особами, повноваженнями щодо керівників оборони у воєнний час, були недоцільними.
16 грудня 2020 року у ВР було зареєстровано проект Закону «Про територіальну оборону» № 4504, який, зокрема, передбачав виведення військ територіальної оборони (ВТрО) зі складу ЗС України в окреме військове формування, що було явно позитивною нормою. Пропонувалось навіть ввести новий вид служби - територіальна військова служба. Було передбачено створення Головного цивільно-військового органу ТрО, який би входив до Міністерства оборони, та командування військ територіальної оборони.
Військова складова територіальної оборони включала управління частинами і підрозділами Військ ТрО та сили безпеки і оборони, які також повинні були виконувати завдання в заходах тероборони (ЗСУ, НГУ, ДПСУ і Нацполіція).