Я довго думала, чи повертатися до свого блогу. Перші дні піс | 🌱Базиліковий Сорбет🌱

Я довго думала, чи повертатися до свого блогу.

Перші дні після вторгнення я ще намагалася за інерцією щось писати, але потім усвідомлення нової страшної реальності навалилося на мене з такою силою, що я на 10 безкінечних днів просто випала з життя. Мене затягло в таку темряву, що знадобилися всі психологічні резерви, які я накопичувала за роки в терапії, аби випірнути назовні.

Я випірнула.
І зрозуміла, що треба писати. Писати про їжу, готувати їжу, читати про їжу - це ледь не єдине, що я вмію. І я робитиму це доти, доки можу.

Я зрозумію тих, хтось знайде недоречним вести блог про їжу в той час, коли люди страждають від голоду в холодних підвалах під обстрілами. Частина мене теж так думає.

Але інша частина мене сподівається, що цей блог зможе відволікти когось, розрадити, дати коротку передишку від війни або корисну пораду про їжу в умовах виживання. Або стане щоденником того, яким був наш побут під час однієї з найболючіших і найважливіших подій в історії України.

Сподіваюся, ви лишаєтеся зі мною.
Все буде Україна

#хронікивійни