Сьогодні я виповзла зі свого прохолодного кубла у пекельну киї | 🌱Базиліковий Сорбет🌱

Сьогодні я виповзла зі свого прохолодного кубла у пекельну київську спеку, щоб поїхати в Науково-природничий музей на інтерактивну лекцію про спеції.

Лекцію читав Олексій Коваленко aka "Ботанік у кедах" - науковець, автор книг "Фрукти проти овочів" та "Рослини-прибульці. Як борщівник та амброзія захоплюють землю", автор цікавенного блогу Довколаботаніка, на який я підписана багато років (хоч і не завжди розумію усі ботанічні меми ).

І хоча я лестила собі, вважаючи, що знаю про спеції досить багато, цю 1,5-годинну лекцію слухала, боячись зайвий раз вдихнути, аби нічого не пропустити. Це був насичений потік з наукових та історичних фактів, назв хімічних сполук, ілюстрацій та вдалих жартів. А ще ми - слухачі і глядачі - нюхали, розтирали між пальців і часом навіть куштували спеції. Солодкий смак рожевого "перцю", пряний аромат ялівцю, занімілий від сичуанського перцю язик і пальці, вкриті маслянистими зернятами свіжої ванілі - майже кулінарна медитація

Щось я знала - як відрізнити цейлонську корицю від касії, як перевірити свіжість гвоздики чи що від мускатного горіха можна зловити наркотичний тріп. А щось стало для мене відкриттям - наприклад, різниця між натуральним і алкалізованим какао. Натуральне какао має досить високу кислотність, тоді як алкалізоване для покращення смаку та для більш насиченого темного кольору обробляється лугом. Якщо додати у склянку з водою і натуральним какао трохи соди - буде пінний вулкан, а з добре знайомим нам "гашеним" какао такий фокус не пройде.

Сподіваюся, ця лекція ще не раз повториться, і, якщо ви в Києві, я дуже раджу на неї сходити. Це цікавий досвід незалежно від того, як багато ви знаєте чи не знаєте про спеції.

(і підпишіться на сторінку Національного науково-природничого музею НАН України - там є не тільки анонси цікавих подій, а й дуже годні пізнавальні пости про світ навколо нас)