2020-07-02 13:51:10
Безвізова велоподорож-2020: міжконтинентальний велосипедизм проти глокалізації, дев'ятнадцятого ковіду і карантинізації :). Чи відбудеться?
Задуманий на початку року маршрут Львів-Сінгапур з самого початку переслідували різні нещастя. То іранці грохнули український літак, і неясно було щодо подальших міждержавних відносин. То кордони по всьому світу почали закриватись через новий вірус, а в деяких країнах взагалі правила "ты туда не ходи" понавигадували. Он, колега Ruslan Verin надовго застряг в Аргентині, за півкроку від фінішу свого веломаршруту по Америках. Бельгієць Алекс, котрого зустрів минулого року в Іспанії, уже не їде по Африці на декатлонівському велосипеді.
В принципі, я планував, що тривалу подорож розіб'ю на кілька етапів. Сегмент Ізмаїл-Стамбул уже подоланий, залишилось все решта. Постійно моніторю новини, читаю чати мандрівників. Усі, хто щось цього року планував, трохи обламались, але готові їздити й далі, лише б не чинили міждержавних перешкод із "несуттєвими поїздками" (а хто вирішує, що для людини суттєве?) і безглуздими арештами на два тижні-"обсерваціями".
Станом на зараз, Туреччина відкрита для українців. Молодці турки, уже вагомий відрізок мого маршруту доступний. А от кордон з Іраном зачинений поки, і далі теж все зачинено (Пакистан, Індія...).
Думаю зараз над тим, щоб купити квиток до Стамбулу, їхати на схід, і тимчасовий фініш зробити біля іранського кордону, далі вже повертатись в Україну із Туреччини. Восени має бути адекватна для цього погода.
Які перешкоди?
1) Ковідячкою заразитись в дорозі, звісно, не боюся. Ну, боюся захворіти в принципі (як і будь-якою іншою серйозною болячкою), мене це все лякає. Але для мандрівника ризиків вистачає і без цього. Із хвороб, далі по маршруту траплятимуться малярія, денге, гепатит, холера... Респіраторка в принципі загрожує не надто, коли їздиш один на власному транспорті.
А для велосипедиста найстрашніше - "захворіти" асфальтом чи зустрчною машиною. Ось так от в Румунії я ледь не захворів вантажівкою...
2) Нові закриття кордонів і логістичні проблеми, фінансові втрати через це. Трішки остерігаюсь. Але з Туреччини рейси в Україну були навіть під час найпанічніших весняних локдаунів.
3) Демотивація, депресія, відчуття, що нічого не контролюєш у своєму житті. Ну, це й без подорожей трапляється (а під час "карантину" регулярніше, ніж зазвичай). Що ж, уявлятиму, що я піщинка в океані, але в цієї піщинки є двоколісний транспорт, а значить, не все так погано.
4) На минулі подорожі постив номер картки і просив донат на пиво в дорозі. А зараз я кинув пити, бо #90днівбезалкоголючеллендж, і вже треба придумувати буде якусь нову причину...
5) Туреччина величезна і там багато крутих місць. А от що зручніше для велоподорожі? Чи виїжджати на середземноморське узбережжя? Які несподіванки клімату очікують в вересні жовтні, від чорномор'я до гір тюркіш курдистану і навколоарараття?
Now I'm thinking about my next cycle journey. From Ukraine to Singapore, as was planned, now impossible to complete it full because of borders closed im almost all countries.
Except Turkey.
So, maybe, this year I'll strat from Istanbul and cycle to the East, to Iranian border. From that point I'll return back home - until next year...
This journey is planned for autumn. Stay tuned...
670 views10:51
Б
