Наші мужні віряни, кому приходилося відстоювати свій храм від | Архієпископ Віктор (Коцаба)
Наші мужні віряни, кому приходилося відстоювати свій храм від зазіхань псевдопатріотів зазначають, що найактивнішими ворогами УПЦ є люди, які регулярно мають проблеми із законом. При чому, не тільки через порушення статей Конституції про віросповідання, але й через порушення чинного законодавства в інших сферах.
Наприклад, часто «переходи» храмів з УПЦ в ПЦУ ініціюють чиновники, які обов’язково притягувалися до відповідальності за корупцію. Інші ж зовсім забули про свої прямі обов’язки піклуватися про добробут мешканців населених пунктів ОТГ, натомість намагаються через «релігійну сферу» продемонструвати свій «патріотизм». А храми приходять силоміць захоплювати громадяни, які «забувають» сплачувати податки, але не забувають щось з державної власності привласнити собі, не вважаючи це жодним чином гріхом.
Всі ці особи щосили б’ють себе в груди і називають патріотами, забуваючи, що патріотизм – це коли людина не тільки на словах любить свою Батьківщину, але коли працює для її блага, примножує її культурну спадщину, чесно сплачує податки та дотримується чинного законодавства. Тому, прикриваючи патріотизмом своє не зовсім чесне життя, прибічники захоплень храмів УПЦ нівелюють саме поняття про любов до Батьківщини.
В той же час, саме віряни УПЦ є чесними та відповідальними громадянами своєї держави, тому що вони намагаються виконувати не тільки Заповіді Божі, але й закони України, в якій живуть і працюють.
Про подібні речі писав ще церковний апологет перших століть Тертуліан, який звертав увагу на той факт, що люди, які «потопали самі в злодіяннях», звинувачували у всьому християн. «Між суддями, які проти нас люті, скільки таких, яким я міг би ґрунтовно дорікнути в тому, що вони умертвляють дітей своїх відразу після їхнього народження? … Ви їх топите, морите голодом і холодом, кидаєте собакам: тут порівняно, вбивство мечем здалося б ще надто легкою смертю. Але що стосується до нас і до нашої релігії, то нам суворо заборонено не тільки вбивати взагалі людей, а й навіть губити плід у лоні матері перед зародженням немовляти. Перешкодити народженню його вважається у нас вбивством» - зазначав він.
Ще один апологет ІІ-го століття Аристид Філософ, звертаючись до римського імператора писав, що християни набагато краще за язичників, і саме вони мають вважатися справжніми патріотами: «Християни ж, царю,… не чинять перелюбу, не лжесвідчать, не шукають чужого, шанують батька і матір, справедливо судять. Чого не хочуть собі, не роблять того іншому, намагаються благодіяти навіть ворогам. І їхні дружини, царю, чисті як діви, і дочки їхні виховані, і мужі їх утримуються від усякого беззаконного співжиття і всякої нечистоти в надії на майбутнє…
Вони лагідні та послужливі, ненавидять брехню і люблять один одного. І для мене безперечно, що молитвами християн стоїть світ».
