Старість сприймається сучасною людиною як щось таке, чого краще уникнути взагалі або хоча б максимально відтермінувати. Для цього застосовуються всі можливі засоби: від косметології до генної інженерії.
Сьогодні модно бути молодим, а про старість навіть говорити не прийнято. В сучасному суспільстві все частіше старість називають "похилим віком", а назвати когось "старим" – значить образити його.
Проте, християни ставляться до старості зовсім по-іншому. Для нас люди, які прожили довге і насичене життя, – це джерело мудрості та величезного життєвого досвіду, особливо, якщо їх життя було сповнене стремлінням до Бога. Навіть присутність таких людей, праведних та благочестивих, надихає та спонукає до милосердя і добрих справ.
Ми маємо поважати старших людей, маємо дослухатися до їх мудрих порад, старатися допомагати їм. Тому що саме таке відношення до них формує і наше майбуття. Адже, доживши до старості, ми самі будемо шукати підтримки від молодих людей.
