Олександр Ант | Блог

2022-10-12 14:44:48 В душі я марксмен

Скоро нові постики. Про царицю Олімпіаду та історії старого Львова. Відкрити / Коментувати

2022-09-27 23:30:06 Золото нашого часу. Парадоксально, але й у буквальному сенсі :) Відкрити / Коментувати

2022-09-26 13:06:24 Александр Македонський – син матері чи батька? [6/8]

Розглянувши частину, де між Олімпіадою та Філіпом відбувся розрив, ми можемо тепер поцікавитись – а кого все ж таки підтримував Александр?

Коли ми говоримо про рід чи правонаступництво, ми здебільшого керуємось патріархальними установками. Зокрема, що рід іде від чоловіка, а не жінки, і те, що батько – голова родини. Відповідно, це формує норму, яка говорить, що образ батька є ключовим для сина, а образ матері – другорядним.

Виключно патріархальний підхід на минуле ігнорує дуже сильний зв'язок, який з самої появи на світ формується між матір'ю та дитиною. В свою чергу, це може бути куди більш глибокими відносинами та зв'язком, ніж нам здається. Тут присутній не тільки аспект фізіології, але й того, що значну першу частину життя навіть сини Стародавньої Греції проводили з матерями. Відповідно, у дитини може поставати вибір: чий рід чи якому образу слідувати – материнському або батьківському.

На початку, я навмисне згадав, що Александр обрав своїм рольовим героєм не Геракла, від якого формально йшов рід батька, а Ахіла, від якого вела своє походження Олімпіада. З одного боку, це досить символічно, а з іншого – можливо, сама історія Ахіла йому сподобалася більше. Звісно, керуючись нормами того часу, Александр продовжував рід Аргеадів, але його образ був скоріш за все сформований матір'ю, що говорить про його уподобання.

На додачу, вчитель Александра був Леонід, який за «випадковим» збігом був родичем Олімпіади. Сама матір намагалася бути присутньої в житті сина, десь нав’язуючи свій погляд, а десь його поділяючи. Тут є дуже цікавий момент: Олімпіада любила свого сина понад все, але ніколи не оберігала його надмірно. Вона давала йому всі можливості, аби він міг розвинути свої таланти та проявити себе з кращих сторін.

Сама ж Олімпіада, аби додати Александру значимості, розповсюджувала або просто мовчки підтримувала плітки, що він син Зевса. В фільмі «Александр» (2004) є навіть цікава цитата Олімпіади. Звісно, слова цариці вигадані авторами кіно, але вони непогано передають той мотив, який нам доноситься зі сторінок минулого. Зокрема, героїня фільму в образі Олімпіади казала сину, що він нічим не схожий на батька:

«- Ти не був пов’язаний з ним кров’ю! Подивись на себе. В тобі є все, чого в нього не було. Він був мужикуватим, а ти вишуканий. Він був генералом, а ти будеш царем. Він не міг справитись з собою, а ти будеш правити світом.»

Наприкінці, аби у Вас була прив’язка все ж до історії, я хочу навести цитату з роботи Плутарха, яка напевно краще за всіх все пояснить:

«Якось, прочитавши довгий лист Антипатра зі звинуваченнями проти Олімпіади, Александр сказав:
- Антипатр не знає, що одна сльоза матері змусить забути десять тисяч таких листів.»

Джерело цитати: Plutarch. The Life of Alexander. 39. (13). Відкрити / Коментувати

2022-09-19 20:36:48 Руда діва. Частина ІІ.

Часто вдихаєш й покусуєш губу,
Як же улесливо бачить тебе таку.
Схвильоване обличчя од дотиків цих рук,
Знаєш, я довго не втримаю тих мук.

Ти прагнеш більше лестощів, моя діва,
Тож притягни поближче мої палкі вуста.
Хай час триває довше, ніж декілька життів,
Я не згублю ніколи смак твоїх почуттів.

Цілунків усе нижче ти жадаєш,
Легке тремтіння, ти палаєш.
Я не хочу згасити хіті вогонь,
А стегна твої горять від моїх долонь.

Підійму тебе на руки, покладу спиною.
Я хмілію й насолоджуюсь твоєю красою.
Ти бездоганна і це не описать словами.
Недарма кажуть, що жінки створені богами.

Розсунуті ніжки, я застиг в тобі,
Мій поступовий рух розпалює вогні.
Поцілунки, дотики й музика любові,
Сплітає вузлом обидві наші долі.

Цей хижий блиск в твоїх ясних очах,
Руда дівице, ти спокуси страх.
Звабливо прошепочеш лиш одне:
Не зупиняйся — кохай мене!..

#вірші Відкрити / Коментувати

2022-09-18 13:49:38 Остаточний розрив між Олімпіадою та Філіпом. [5/8]

В історичній літературі більшість авторів звертають увагу на норов та характер Олімпіади. Вона часто дозволяла собі куди більше, ніж могла в ту добу жінка. Така непокірність та вільнодумство могли провокувати сутички між подружжям, якщо не з моменту народження Александра, то точно з моменту появи на світ доньки Клеопатри або чергової дружини Філіпа.

Історики по-різному описують ранній період шлюбу царської пари. Але, з урахуванням того, що Олімпіаді було всього 17 років, вона на додачу вирвалася з-під контролю дядька і цілком ймовірно, що Філіп міг мати для неї образ рятівника. Втім, дорослішання та спосіб життя самого чоловіка змусили по-іншому дивитись на нього. Олімпіада цілком справедливо могла дорікати Філіпу за його коханок та потенційно нові шлюби.

Вважається, що каталізатором протистояння стало саме нове одруження Філіпа - з донькою македонського вельможі Аттала. Здавалося б, типова подія для двору Філіпа, але вона обернулася великою сваркою вже між Александром та Філіпом, яку на свій манір описав історик Плутарх:

Однак сварки в царській сім'ї, викликані шлюбами та інтригами Філіпа, принесли в царство заразу, яка, переступивши за межі жіночої половини його будинку, стала впливати на стан справ у державі; це породжувало розбрат між батьком та сином, які посилювалися злим норовом Олімпіади, жінки ревнивої та похмурої, яка постійно намовляла Александра проти батька (6). Найсерйозніша сварка між ними сталася з вини Аттала на весіллі Клеопатри, молодої дівчини, з якою Філіп одружувався, закохавшись у неї, попри вік (7). Аттал, дядько нареченої, під час бенкету напідпитку почав закликати македонян молити богів, щоб у Філіпа та Клеопатри народився законний спадкоємець престолу (8). Розлючений Александр закричав: «А що ж я, негіднику, я по-твоєму незаконнонароджений?» і жбурнув у Аттала чашу (9). Філіп кинувся на сина, оголивши меч, але, на щастя для обох, гнів та вино зробили свою справу: цар зашпортався і впав (10). Александр, знущаючись з батька, промовив: «Дивіться, люди! Ця людина, що збирається переправитися з Європи до Азії, розтягнулася, переправляючись від ложа до ложа» (11). Після цієї п'яної сварки Александр забрав Олімпіаду і, влаштувавши її в Епірі, сам оселився в Іллірії [1].

Плутарх звинуватив у розбраті в родині македонського Царя саме Олімпіаду, повністю ігноруючи її материнські стимули. Саме її прив’язаність до сина була рушієм та мотивом усіх дій цариці. Усвідомлюючі ризики, які випадали на долю Александра у випадку появи нових спадкоємців, та найголовніше - вік самого Філіпа, вона й діяла. Це дуже непогано показано у фільмі Александр (2004), де автори намагалися передати мотиви Олімпіади. З усім тим, новий шлюб та сварки, які передували йому, поклали кінець подружнім стосункам та розпочали гру, в якій Філіп зрештою програє.

Джерело: 1. Plutarch. The Life of Alexander. 9. (4). Відкрити / Коментувати

2022-09-17 20:48:34 Руда діва. Частина І.

Я підведу тебе до дзеркала, стану за спиною,
Приберу волосся, щоб дихати тобою.
Притиснусь трішки ближче і моя рука
Сукню змусить зісковзнути з ніжного плеча.

Сором’язливий погляд розпалить мій порив
Знаєш, прагну вгледіти більше, ніж відкрив.
Чарівна западинка та обриси грудей —
Ти дивишся на мене, не зводячи очей.

Рука моя знову торкнеться твого тіла,
А мила посмішка роздмухує вітрила.
Я не в змозі більше споглядати,
Мої вуста жадають тебе кохати.

Розверну тебе до себе, цілунком обпалю вуста,
Мене приваблює твоя оголена спина
Рука спускається нижче, а сукня додолу летить.
Сердце колотить сильніше, бачачи твоє оголене тіло.

Не стримуюсь ніжно торкнутись сідниць.
Ох, це здатне скорити чоловічу міць.
Твої руки притискають мене ближче
І ти шепочеш: Спускайся нижче...

#вірші Відкрити / Коментувати

2022-09-16 17:28:58 Цар Македонії Філіп - велике кохання Олімпіади? [4/8]

Достеменно невідомо, чи Філіп або Олімпіада керувалися почуттями, але Плутарх написав такі слова: “Філіп закохався в неї й побрався з нею з дозволу її брата Арібба (прим.: її дядька)” [1]. Проте радше за все Плутарх просто міг додати трохи романтики у зустріч батьків одного з найвидатніших синів Греції, бо до одруження на Олімпіаді цар Македонії вже мав двох дружин та навіть дітей і не славився однолюбством. Щоправда, варто зазначити, що на відміну від Греції, де був прийнятний саме моногамний шлюб, в Македонії був дозволений полігамний. Себто у знатних македонців було заведено мати декілька дружин.

Згідно з роботою історика Афінея [2], який посилається на сучасника тих подій Декіарха та його книги «Життя Греції», Філіп брав на війну ледь не 350 коханок та загалом одружувався він на кожній війні. Можна сказати, що шлюб для нього мав радше політичні та статусні мотиви, ніж сердечні. Саме тому після весілля з Олімпіадою досить небезпечний Епір з потенційної загрози перетворився на союзника.

Цікавий факт, але справжнє ім'я цариці було Поліксена [3], яке потім вона змінила на Міртала [4], а вже Олімпіадою її назвав сам Філіп після перемоги на Олімпійських іграх. Зазначу, що цар в них участі не брав - він лише придбав коней, повозку та погонича, який зрештою прийшов першим. На честь такої перемоги цар вирішив дати своїй дружині нове ім'я - в якомусь сенсі це чудово демонструє місце жінки в грецькому суспільстві. Щоправда, самій Мірталі це ім'я сподобалося і, як ми дізнаємося пізніше, воно личитиме їй куди більше за попередні.
Примітка: В роботі Плутарха «Moralia» зазначається, що наприкінці свого життя цариця іменувала себе Стратоніка, себто “войовнича переможниця”.

Стосунки між царицею та царем не відрізнялися теплом чи чуттєвістю. Плутарх намагався це пояснити містичними причинами: “Якось він побачив змія, що лежав, витягнувшись уздовж тіла сплячої Олімпіади; кажуть, що це більше, ніж будь-що інше, охолодило потяг та любов Філіпа до дружини й він став рідше проводити з нею ночі — чи то тому, що боявся, як би жінка його не зачарувала або не опоїла, чи вважаючи, що вона пов'язана з вищою силою і тому уникав близькості з нею” [5].

Можливо, закоханість і була присутня на початку їхніх стосунків, але потім вона була втрачена. Та й сам цар Македонії навряд кохав когось довше, ніж тривав день. Згодом син Олімпіади Александр буде йому дорікати, що той породив занадто багато дітей від різних жінок, на що Філіп “філософськи” одповідав: “Це щоб ти, бачачи скільки претендентів на царство, був сильним та добрим і завдячував владою не мені, а собі самому” [6].

Два шлюби Філіпа до Олімпіади та шлюби після навіюють думку, що навряд це був шлюб, за яким стояли почуття. Звісно, варто зважати на той факт, що в і часи багатоженство було прийнятним, а царі були змушені грати за правилами двору. З усім тим, згодом відносини між Олімпіадою та Філіпом переросли у справжню відкриту війну. І тут вже кожен дослідник може сам для себе обрати причину такого повороту: “від кохання до ненависті - один крок” чи “царський шлюб - це лише політичний проєкт”.

Джерела:
1. Plutarch. The Life of Alexander. 3. (3).
2. Athenaeus. Book XIII.
3. Plutarch. Moralia. 14.
4. Юстин. Книга XIII. Глава 7. 13.
5. Plutarch. The Life of Alexander. 2. (6).
6. Плутарх. Изречения царей и полководцев. 25.(23)

Далі буде: вбивства, війни, інтриги, злет та падіння богині Македонії. Відкрити / Коментувати

2022-09-16 17:22:39 Зустріч Олімпіади та Філіпа. Діонісія. [3/8]

В ту давню добу жінки з іменитих династій ставали гарантами миру чи союзу в іграх великих держав, тому шлюби за домовленістю між царськими династіями були інструментом дипломатії, якщо той чи інший цар хотів забезпечити собі спокій на кордонах або заснувати військовий союз.

Можна навіть провести цікаву аналогію: якщо хтось дивився “Дім Дракона” від НВО, то Ви могли помітити, що чимало сюжету присвячено саме питанню династичних союзів через шлюб. Відповідно, майже та сама логіка працювала і тоді - “право крові” вважалося надзвичайно зручним, особливо коли мова заходила про завоювання територій.

Філіп та Олімпіада могли познайомитись, як пише Плутарх, на одному з релігійних свят на честь бога Діоніса, коли члени культів збиралися та через ритуали віддавали шану богам. Попри те, що вони були з різних царств, у Стародавній Греції боги та свята для всіх еллінських держав були єдині. Тому подібна перша зустріч між ними цілком ймовірна.

До слова, саме свято проходило ледве не в стилі карнавалів. До наших днів зберігся вельми детальний опис подібного дійства. Історик Афіней у своїх книгах «Пір мудреців» (15 книг) описав Діонісію цю подію як щось дуже-дуже грандіозне. Я наведу вельми великий відрізок, аби Ви зрозуміли масштаб свята та спробували знайти, де серед учасників могла би бути Олімпіада:

Описавши павільйон та його оздоблення, звернімося до розповіді про урочисту ходу. Було воно на міському стадіоні. Першою йшла колона "Ранкової зірки" (бо починалися урочистості саме на її сході). За нею слідувала колона імені батьків царя та цариці, а потім - присвячені всім богам, із зображеннями міфів про кожного з них. Останньою була колона "Вечірньої зорі", після чого короткий зимовий день поклав межу урочистості. Хто хоче знати подробиці, нехай подивиться протоколи чотирирічних ігор. У Діонісовій процесії першими, відтісняючи натовп, йшли Силени, одягнені в пурпурові та червоні плащі. За ними - по двадцять через кожен стадій колони - прямували Сатири зі смолоскипами, прикрашеними позолоченим листям плюща. За ними - Перемоги із золотими крилами: вони везли кадильниці в шість ліктів висоти, обвиті позолоченими гілками плюща; вбрані вони були в розшиті хітони та обвішані золотими прикрасами. Слідом везли подвійний вівтар шести ліктів у довжину з рельєфом із позолоченого листя плюща; на ньому лежав золотий вінок із виноградного листя, перевитий білими стрічками. Супроводжували його сто двадцять хлопчиків у пурпурових хітонах; на золотих хлібних стравах вони несли ладан, мирру та шафран. За ними йшли сорок Сатирів у золотих вінках із плюща; в одних тіла були розфарбовані пурпуром, в інших – суриком або іншими фарбами. Вони теж несли золотий вінок у вигляді листя винограду та плюща. Потім слідували двоє Силенів у пурпурових плащах та білих черевиках. Один з них, у крислатому капелюсі, тримав у руці золотий жезл, інший ніс трубу. Між ними крокував чоловік чотирьох ліктів зростання в трагічному вбранні та масці: він ніс золотий ріг достатку та уособлював собою Рік. Його супроводжувала жінка надзвичайної краси й такого ж зросту, у прекрасному хітоні, вся в золоті. В одній руці вона несла вінок з персей, в іншій - пальмову гілку; вона уособлювала Чотириліття [1].
Примітка: Це опис Діонісії доби Птолемеїв, але сам процес свята навряд сильно змінився з доби Олімпіади.

З праць істориків ми можемо припустити, що саме на святі такого масштабу вперше й перетнулися Філіп та Олімпіада. Образ майбутньої цариці так сильно вразив майбутнього македонського царя, що через невеликий проміжок часу він забажає на ній одружитись. Однак, що рухало ним? Кохання, пристрасть чи політичний розрахунок? Історія не знає точної відповіді…

Джерело: Афіней. Пір мудреців. Книга 5. П: 25-36 Відкрити / Коментувати

2022-09-16 13:36:30 Кров Ахілла. Походження Олімпіади. [2/8]

Олімпіада народилася в 375 році до н.е. в родині Епірського царя. Втім, доля була не особливо ласкава до неї. Зокрема, батько помер, коли вона ще не досягла повноліття, а її дядько, щойно прийшовши до влади, відіслав її та брата подалі від Епіру. Олімпіада стала прислужувати у культі бога Діоніса, що в майбутньому зіграє вирішальну роль в її долі.

Саме рід династії, в якій народилась Олімпіада, брав свій початок від Еакіда, себто сина героя Троянської війни Ахілла. До слова, багато царських та знатних династій вели історії своїх родів од знакових постатей давньої Еллади. Таким чином еліти намагались посилити свої права на трон в очах “звичайних смертних”.

Для прикладу майбутній чоловік Олімпіади, цар Філіп, був з роду Аргеадів, які проголосили себе наступниками Геракла. Щопавда, в той час просто проголосити себе наступником величавого предка було недостатньо. Тож його предок, Александр І, отримав підтвердження родоводу від Елланодіки (так званого судового органу Олімпійських ігор). Важко уявити, як йому вдалося довести своє походження від міфічного героя :) Хоча, з іншого боку, досить просто - корупція :)

Олімпіада теж надавала своєму походженню великого значення. Напевно саме тому її син Александр, подорослішавши, обрав своїм героєм Ахілла, а не Геракла, а за мету собі поставив залишитись у пам'яті на віки. Згодом Фортуна зіграла з Александром той самий жарт, що і з його великим предком: обдарувавши бажаним, позбавила найдорожчого. Відкрити / Коментувати

2022-09-16 13:33:45 Олімпіада Епірська. Богиня Македонії. Початок. [1/8]

Важливо: Коли у XXI столітті ми намагаємось щось дізнатися про ту чи іншу постать далекого минулого, завжди варто пам'ятати, що історію писали такі ж люди, як і ми. А, як відомо, людям властиво помилятися.

Античні історики не є винятком з правил, хоча саме завдяки їхній кропіткій праці ми так багато знаємо про давно минулі дні. Втім, вони часто домішували в ті чи інші історичні образи власний погляд або навіть фантазію. Класичним прикладом може бути історія видатної цариці Іценів Боудіки, для якої Тацит написав репліки та навіть створив цілий образ.

Тому не варто дивуватися, якщо в постах про Олімпіаду, яка значною мірою спирається на роботи Плутарха, буде відчутний його відбиток.

Рекомендація: Дуже раджу до перегляду фільм Олександр (2004), а саме - його режисерську версію (містить більше сцен з Олімпіадою), в якому видатну жінку зіграла Анджеліна Джолі. До слова, саме образ акторки прикрашає зображення для цього циклу постів.

Початок, або образ героїні.

Коли чуєш словосполучення “Цариця Олімпіада”, може скластися враження, що мова піде про політикиню. На додаток, погортавши сторінки її історії, перед очима постає саме образ могутньої правительки. Втім, якщо заглибитися в її мотиви, ми побачимо волю матері, яка, немов левиця, оберігала своїх дітей.

Олімпіада була радше винятком з правил тогочасного грецького світу, бо в ту добу жінки були буквально безправні. Зокрема, всі історики звертають увагу на її владний характер та різку вдачу, що безперечно зіграли вирішальну роль у становленні її образу. Для сьогодення це знайомий образ, бо всі ми звикли зустрічати сильних жінок в житті та особливо - в кіно та книгах.

Я не стану зупинятися на характеристиках грецького суспільства, лише зазначу декілька факторів, які дадуть розуміння, чому ж Олімпіаду вважали богоподібною. Зокрема, гречанки (крім спартанок) не мали права володіти майном, в результаті чого тотально залежали від чоловіка. Вони жили в окремій “жіночій частині” будинку, яка звісно відповідала за хатні справи. На додачу, жінки не могли обирати собі чоловіка - всі шлюби (значна їх частина) укладалися лише за домовленістю сімей. Простими словами, ніякого рівного статусу чи тим паче прав жінки не мали. Тому не дивно, що владолюбна Олімпіада так сильно виділялася на фоні інших.

Відомий античний історик Плутарх, цитуючи іншого історика, Гегесія з Магнесії, який був майже сучасником Олімпіади, писав так:

Немає нічого дивного, - сказав він, - у тому, що храм Артеміди згорів: адже богиня була в цей час зайнята, народжуючи Александра [1].

Можна припустити, що подібну риторику могла сповідувати й сама Олімпіада, проте, на превеликий жаль, про неї збереглося вкрай мало відомостей. Але навіть тих невеликих уламків історичної пам’яті, які нам відомі, вистачить, аби пройнятися її зухвалим та, безсумнівно, одним з найцікавіших античних образів жіночої волі.

Джерело: Plutarch. The Life of Alexander. 3. (3).

#Жінки_в_історії Відкрити / Коментувати