Get Mystery Box with random crypto!

Олександр Ант | Блог

Логотип телеграм -каналу blog_oleksandr_ant — Олександр Ант | Блог О
Логотип телеграм -каналу blog_oleksandr_ant — Олександр Ант | Блог
Адреса каналу: @blog_oleksandr_ant
Категорії: Факти
Мова: Українська
Передплатники: 984
Опис з каналу

Блог | #Жінки_в_історії | #вірші | #еквіп
Олександр Ант
Інстаграм: https://www.instagram.com/knyagynya_olga_world

Ratings & Reviews

3.50

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

1

2 stars

0

1 stars

0


Останні повідомлення

2022-12-25 16:50:54
Хто ж це пан Едзьо і що то за вираз? [2/2] «Зайти до пана Едзя» означає банальне — відвідати клозет (вбиральню). Цей вираз був сатиричного змісту й зображав характер власника закладу «Атляс» пана Ернеста Тарлерського. Його ресторан (точніше називати його…
252 views13:50
Відкрити / Коментувати
2022-11-21 19:52:29
- Дозвольте, мова про кохання?
- Так.
- Чому ж од Вас віє сумом?
- Бо в цій грі має поталанити. Інакше ти програєш…

P.S. Дякую, дорогому другу за допомогу в редагуванні.
#вірші
675 viewsedited  16:52
Відкрити / Коментувати
2022-11-08 15:13:27 Знайомтеся - Джо Блек.

Містична романтична драма, якщо Ви поціновувач/ка такого жанру то рекомендую. Для ознайомлення, одна з найяскравіших сцен фільму:





Особливо відзначу гру Клер Форлані.

Imdb: Meet Joe Black
858 views12:13
Відкрити / Коментувати
2022-10-29 20:47:14
Білявка.

Твій зверхній погляд, впевнена хода —
Дівиця, яка звикла до всього йти сама
Не знаєш остраху і не боїшся болю,
Одна ти обираєш свою власну долю.

Не знаю, що робити і як підійти ближче.
Ти мов Княгиня, що завжди інших вище.
Та я готовий визнати твоє веління
Якщо ти спровокуєш уст моїх тремтіння.

Гостра усмішка, прозорий твій наряд,
Ти знала все й не слухала чужих порад.
Повільно наближаєшся, не ховаючи очей,
І вже не вберегтись від безодні тіней.

Біла шкіра й солодка тонка постава —
Я ледь тримаюсь від того, як грає моя уява.
Золоті кудрі спадають аж до оголених грудей,
Втрачаю мову, не втримую в руках речей.

Ти зв'яжеш мої руки, усміхнешся лукаво.
Білявко, ти обожнюєш, коли все так цікаво
Розірвеш сорочку та подряпаєш живіт,
Тобі так до вподоби залишати на моєму тілі слід.

Впивайся всевладдям, тугіше стягуй пута,
Дівице, для мене ти як та пʼянка отрута
Ти піднімеш блузу аж до стегна,
Я розумію — ти будеш рухатись сама.

Відчуваю тебе, твоє стрімке бажання,
Ти така ненаситна в мить нашого кохання.
Спрага спадає і ти мовиш слова:
Милий, нумо спалимо наші серця!

#вірші
821 views17:47
Відкрити / Коментувати
2022-10-19 20:29:29
Малюнок на тілі.

Дякую доброму другу за допомогу в редагуванні :)
#вірші
721 views17:29
Відкрити / Коментувати
2022-10-18 22:38:54 Хто вбив царя Філіпа? [8/8]

У жовтні 336 року до н.е. Філіпа II було вбито в стародавній столиці Македонії — місті Егі (сучасна Вергіна), де він разом з усією родиною, воєначальниками, політиками та дипломатами збирався відсвяткувати весілля своєї доньки з Епірським царем. Вбивцею був Павсаній, особистий охоронець Філіпа. Коли цар заходив до міського театру, воїн заступив йому дорогу та блискавично завдав ударів мечем, після чого кинувся тікати.

Одразу маю зазначити, що дотепер не існує єдиної достовірної версії стосовно замовників чи спільників Павсанія. Проте це не завадить нам спробувати розібратися, хто ж міг бути замовником вбивства царя.

Павсаній? Ця версія була опублікована ще самим Арістотелем [1], який був сучасником тих подій. Зокрема, він писав: «Філіп був убитий Павсанієм за те, що не захистив його від наруги (зґвалтування) з боку Аттала та його оточення». Проблема полягала в тому, що Павсаній був коханцем Філіпа. За словами грецьких істориків на кшталт Клітарха та Діодора Сицилійського, Аттал збезчестив Павсанія на знак помсти. Начебто його племінник, якого теж звали Павсаній, загинув через нього. Також існує версія, що Павсаній (вбивця) недолюблював племінника Аттала, бо той перебирав на себе все більше уваги Філіпа. Тому заздрісник й звів суперника на той світ. З усім тим, після наруги Павсаній звернувся до царя, аби той покарав Аттала, але отримав відмову. Натомість цар, наче як для компенсації, підвищив Павсанія по службі до свого охоронця. Цей метод вирішення проблеми цікаво показує самого Філіпа, який звик отримувати бажане від дружин, коханок та коханців і повністю ігнорував їхні почуття. Можемо припустити, що Філіп гадав, що все можна купити.

Олімпіада? Вона постає ледь не головною підозрюваною в організації вбивства Філіпа. По-перше, завдяки її мотивації та загальному образу. А по-друге, через цікаві факти, які описав римський історик Юстін [2]: після вбивства Філіпа вона поклала на голову Павсанія золотий вінок, поки той висів розіп’ятий на хресті. Потім вона наказала зняти його тіло та поховала, ще й зобов’язавши щороку приносити обов’язкові жертви на його честь. Також Юстін згадував і про те, що Олімпіада могла намовити самого Павсанія на вбивство. Мовляв, вказуючи йому на те, що Філіп навмисно не покарав Аттала, бо не цінував кохання Павсанія.

Александр? Син і спадкоємець є ще одним традиційним підозрюваним, про що пише Діадор Сицилійський [3]. В цієї версії є цікавий аргумент: за втікачем Павсанієм побігли Аттал, Перддіка та Леонатт. Останні двоє були друзями Александра та його особистими охоронцями. На додачу, їх вважали дружнім й до Олімпіади. Буцімто саме вони завдали удару списом (або Перддіка [4]), тим самим вбивши злочинця, хоча його мали схопити живим. Зокрема, аби свідчити, хто намовив його чи бодай оголосити мотивацію його вчинку. З цього виходить, що Павсанія вбили для того, щоб той замовчав, або це була прикра випадковість. Кожен може сам обрати найімовірнішу, на його думку, версію.

Чи був цинічним вчинок Олімпіади? Може здатися, що її прояв поваги до Павсанія є цинічним. Проте варто розуміти мотивацію цариці: вона в першу чергу була матір’ю. Тож вона не могла ігнорувати те, що Філіп поставив легітимність та права Александра під сумнів, взявши нову дружину з македонської знаті. Пізніше загроза нагадала про себе, коли цар накинувся на її сина з мечем, бо той захистив честь матері (про це писав тут). В той момент для левиці Філіп перестав існувати, бо він загрожував її дитині, а значить перетнув межу. До слова, Олімпіада до останнього подиху буде захищати спадок свого сина — його дітей.

В смерті Філіпа для Олімпіади крилася лиш одна прикрість. Александр, ставши царем, майже одразу й назавжди покинув Македонію, вирушивши завойовувати світ. Олімпіада залишилася сам на сам з ворогами, яких богиня Македонії все-таки змогла здолати, прикривши синові спину.

Джерела:
1. Aristotle. Politics. Book V. Section 1311b
2. Marcus Junianus Justinus. Epitome of the Philippic History of Pompeius Trogus. Book IX. 7.
3. Diodorus Siculus. Book XVI.93.1.
4. Там же. Book XVI.94.4.
746 viewsedited  19:38
Відкрити / Коментувати
2022-10-18 18:20:51 Богиня Македонії Олімпіада. Останній маневр царя Філіпа. [7/8]

Після «розриву» Філіпа з Олімпіадою та гучної сварки з Александром, грозові хмари все частіше траплялися на шляху македонського царя. Вперше самовпевненість та політична могуть затулили йому очі, приховавши з поля зору важливі деталі. Саме його егоїзм зрештою й призведе до фатальної помилки.

Після сварки з Александром на весіллі, де Філіп взяв собі сьому дружину (зі знатного македонського роду), Олімпіада разом із сином покинули Македонію. Александр вирушив до Іллірії, яку Філіп вважав ворожою, а Олімпіада попрямувала до столиці Епіру. Така волелюбність родини не сподобалася царю і він спересердя вислав з Македонії усіх друзів Александра.

Цікаво, що їхній розрив відбувся в досить незручний для Філіпа час. Адже нещодавно Александр у битві при Херонеї, де командував одним із флангів царського війська, якнайкраще проявив себе вправним та хоробрим воїном. А варто пам'ятати, що думка армії була надзвичайно важливою в Македонії. Без її довіри неможливо було стати спадкоємцем чи, тим паче, царем. На додачу, цей розбрат шкодив образу самого Царя. От що пише Плутарх:

«У цей час Демарат Коринфянин, який був другом царської династії та користувався тому правом вільно говорити з царем, приїхав до Філіпа. Після того, як перші вітання завершились, Філіп запитав його, як ладять між собою греки. «Що й казати, Філіпе, кому як не тобі дбати про Грецію, – відповідав Демарат, – тобі, який у свій власний будинок вніс суперечку та біди!». Ці слова змусили Філіпа отямитись. Він послав по Александра, умовивши його за посередництва Демарата повернутися додому».

Втім, не існує точних свідчень, чи примирилися батько з сином. Відомо лише, що Александр дійсно повернувся до Пели. Водночас Філіп вже роздумував, як поладнати з Олімпіадою — або ж як її знешкодити. Чутки, що ширилися довкола, свідчили, що Олімпіада намовляє свого брата, царя Епіра, напасти на Македонію.

Варто розуміти, що мотивація Олімпіади була вищою за ревнощі. Вона розуміла ризики для статусу її сина після весілля Філіпа та появи їх спільних дітей. Почуття ж грали, скоріш за все, останню роль. Її закоханість пройшла разом з появою численних коханок чоловіка, а остання близькість минула ще після народження доньки Клеопатри.

Філіп, усвідомлюючи, яку небезпеку становить дружина, наважився на рішучий політичний хід. Вибиваючи з рук Олімпіади шанс вплинути на брата, Філіп пропонує Епірському царю одружитися з їхньою з Олімпіадою донькою, Клеопатрою. Це було не просто сильне підґрунтя для військового союзу, але й ледве не визнання царя Епіра за рівного. Адже на той час вже вся Греція схиляла голову перед Македонією. Втім Філіп не врахував, що його віроломний крок запустить веремію подій, де зрештою на нього чекатиме смерть.

Джерело: Plutarch. The Life of Alexander. 9. (12-14).
705 viewsedited  15:20
Відкрити / Коментувати
2022-10-15 21:56:03 Хто ж це пан Едзьо і що то за вираз? [2/2]

«Зайти до пана Едзя» означає банальне — відвідати клозет (вбиральню). Цей вираз був сатиричного змісту й зображав характер власника закладу «Атляс» пана Ернеста Тарлерського. Його ресторан (точніше називати його кнайпою) знаходився за адресою Площа Ринок 45. Вираз став настільки популярним у Львові, що сам задум виглядає, як крутий маркетинговий хід.

Одного дня пану Едзьо прийшла ідея створити платний клозет для всіх охочих. Позаяк «Атляс» знаходився у людному місці, а доступних вбиралень на Площі Ринок не було, ідея виявилась надзвичайно успішною. Слава про заклад та його власника росла, як черги до вбиральні людними днями…

Вигадливість пана Едзьо на цьому не закінчилась. Плату за вхід у вбиральню приймала бабуся, яка буцімто збирала гроші на нову спідницю. Себто, відвідувач ніби чинив добру справу, а не банально оплачував вдоволення нужди.

Талант та манера пана Едзьо ще краще відчувається в правилах, які він написав для свого закладу:

– Тарілок, склянок та крісел, як аргументів своїх політичних та релігійних переконань, залучати не дозволяється.
– Гостям заборонено забирати додому ножі та виделки, а якщо це вже конче, то не більше однієї пари на місяць.
– Певна кількість спожитого алкоголю уповноважує господарка до безоплатного доставляння гостя додому.
– Стосунок до бабці кльозетової має бути платний і чемний, без пропозицій.
– І нарешті — гості, які випадково чи помилково платять рахунки готівкою, мають 100 відсоткову знижку.
Додатково: Правила взято із книги «Легенди старого Львова», (упорядник Ілько Лемко, вид. “Апріорі”, 2008). Скоріш за все, це не повний перелік, бо мережею гуляють й інші.

На превеликий жаль, доля пана Едзьо була непростою. Після окупації міста Лева з боку совєтів, заклад конфіскували, а власник переїхав аж до Австралії, де його життя виявилось зовсім не простим.

Вираз же занепав через масову русифікацію Львова (й країни загалом). Адже москвинські окупанти з колаборантами з УРСР намагалися насадити свої правила та традиції. В пізніші совєтські часи заклад було ліквідовано.

Однак, в наш час вираз потроху вертається до жителів міста Лева. «Атляс» же воскрес і тепер знову за адресою Площа Ринок 45 дарує своїм відвідувачам можливість торкнутися часточки легенд старого Львова.
1.0K viewsedited  18:56
Відкрити / Коментувати
2022-10-15 17:37:42 Казковість Львова. «Зайти до пана Едзя». [1/2]

Хочу розповісти цікаву історію про львівський вираз: «Зайти до пана Едзя». Знаючи його, Ви можете додати краси в повсякденне мовлення. Цей вислів відомий багатьом львів’янам, але чом би не поширити його за межі славного міста Короля Данила.

Неможливо ділитись історіями міста Лева, не сказавши кілька слів про нього. У кожного львів'янина чи гостя міста є свої вподобані місця, тому я розповім лише про своє. Воно не містичне, як печера з легенди про лева на Високому замку, і не настільки вишукане, як Львівська національна опера, а досить близька та знайома всім Площа Ринок. Владарка безлічі казкових історій та звісно бездоганної європейської архітектури, яка завжди тоне у гаморі перехожих, мелодіях вуличних музикантів та ароматах безлічі кав’ярень.

Маленькі гості площі вперше потрапляють на її простори, тримаючись за руку матері. Для них всі довкола виглядають велетнями, а давні кам’яниці, що затуляють сонце, й зовсім схожі на справжніх титанів. Безперервно озираючись довкола, вони не дивляться під ноги, змушуючи батьків з посмішкою брати їх собі на руки.
Глянувши в інший бік, можна почути дзвінкий дитячий сміх та побачити справжні перегони малечі з ризиком врізатись у перехожих. Пройде ще трохи часу, вони подорослішають і завітають сюди на своє перше побачення. Львівські кав’ярні стають місцями перших зустрічей, з яких починається довгий шлях кохання чи палкої пристрасті.

Проте, найкрасивішими, на мій погляд, з усіх сцен, що можна побачити на Площі Ринок, є миті з’яви старших людей. Трамвай зупиняється, з нього першим виходить дідо з охайно підстриженою сивою бородою та шляхетним для його постави капелюхом. Він притягує руку і, мов джентльмен з історій Джейн Остін, виказує повагу своїй літній пані. Подібні картини рідкісні, але такі змістовні та цінні. Вони нагадують нам, що навіть коли час минає, ми повинні бути уважними до тих, хто з нами поруч.

Світло відіграє важливу роль в нашому житті, даючи змогу не загубити один одного у пітьмі. Тож аби закохані не губилися в темряві, на Площі ринок сто років тому встановили перше в Україні газове освітлення. На мій погляд, цей період історії міста оповитий казковістю та дивовижною атмосферою. Тільки уявіть: вечоріє, все навколо от-от затягне темрява. Однак, на площі з’являється вуйко з драбиною та довгою палицею. Він обережно ставить драбину до ліхтаря і помахом своєї чарівної палички змушує його спалахнути, даруючи перехожим бажане світло.

Сині вогники в ліхтариках точно заволікали своєю містичністю. Десь роздмухуючи уяву, а десь запалюючи почуття, коли під одним з них діва чи хлопець чекали на своїх коханих. Хоч зараз ці ліхтарі електричні, але під ним, як і сто років тому можна зустріти силуети, які дивлячись у смартфон, вишукують в темних постатях тих, заради кого вони прийшли.

Вся ця краса показує, що недарма Львів володіє особливим магнетизмом, змушуючи українців з усіх куточків держави вертатись до нього знову й знов.
6.4K viewsedited  14:37
Відкрити / Коментувати
2022-10-13 22:02:57
Гетера? Думав, може варто так назвати)

Дякую, за допомогу в редагуванні доброго друга.

#вірші
907 views19:02
Відкрити / Коментувати