​​Історія одного літературного парадоксу Браян Д'амато «Вогонь | Перехідник на Книжковий бункер

​​Історія одного літературного парадоксу
Браян Д'амато «Вогонь майя»

Було у вас таке, що ви одночасно захоплюєтесь книгою і вважаєте її бездарною? У мене таке було саме з «Вогнем майя». З одного боку це чудова історія з гарно продуманими персонажами, добре пропрацьованим історичним підгрунтям та небанальним поглядом на хайпову тему. А гра, яку він придумав та навколо якої все обертається — то взагалі щось геніальне.

Але з іншого — в описі книги, в рецензії та з перших сторінок йде мова про сюжетні повороти, які вбивають інтригу на добрих 300 сторінок книги. 300 сторінок, Карл!

Автор просто взяв і почав з того, що буде потім. А тоді повернувся і як почав описувати напружені, драматичні, драйвові події . Уявляєте як воно переживати за героїв, які потрапляють у складні ситуації, але точно з'являться у певний момент (Джордж Мартін точно не схвалив би)? Як на мене — це повне фіаско.

Намагався поділитись враженнями і ненаспойлерити. Тому, якщо візьметесь читати цю книгу, раджу не читати опис та пропустити вступний розділ. Там сторінок до двадцяти і все це повториться, коли логічно дійде сюжет. Майже слово в слово.