Отже, «Дюна» «Дюну» задумав прочитати десь за два-три місяц | Перехідник на Книжковий бункер
Отже, «Дюна»
«Дюну» задумав прочитати десь за два-три місяці до виходу фільму (не того, що 1984 року), але руки дійшли тільки після. Про геніальність фільму говорити не буду, але якраз він став головним каталізатором у прийнятті рішення взятись таки за цей твір Френка Герберта.
І ось що цікаво. Чи не вперше в житті я можу сказати, що фільм мені сподобався більше. Хоча треба ще дочекатись продовження аби сформувати остаточне враження. Та я нізащо не скажу, що книга погана (не подумайте). Навпаки — це унікальний чарівний світ з логікою і зрозумілою структурою.
Проте складається враження, що роман не про Арракіс, не про Атрідів чи фрименів, а про захоплення Герберта арабами та їхніми релігіями. Я не читав навіть найкоротшої біографії письменника, але впевнений, що він дуже захоплювався історією Сходу та його релігійними течіями. Те, як Герберт смакує впродовж роману релігійним культом наштовхує мене на думку, що це твір саме про релігію. Все решта десь поблизу, але вибивається із переднього плану, хоч і зображене на ньому.
Так, так, я не читав ще інших книг із серії і не можу зробити остаточних висновків. Продовжувати я однозначно буду. Післясмак від першої позитивний, хоч з домішками здивування. Мабуть, чекав просто поринути у чарівний світ Арракісу, а зустрів більші глибокі сенси.
А ще у книзі є проблеми з інтригою. Мало не з перших сторінок дізнаємось ім'я зрадника (важливим сюжетний пласт) і багато моментів є доволі очевидними. Ось тому фільм узяв мене більше за книгу. У фільмі не було так усе розжовано і впевненості у фіналах на сюжетних поворотах було значно менше.
Впевнено поставив би цій книзі 8/10, а фантастичний світ, створений Френком Гербертом, точно увійде у мій особистий топ вигаданих світів.
Хто вже читав діліться своїми думками у коментах Та не забувайте уникати спойлерів
