Get Mystery Box with random crypto!

​№ 11 “Час порожніх храмів” Автор – Томаш Галік Оригінальна | Книжковий концетрат🇺🇦📚

№ 11

“Час порожніх храмів”

Автор – Томаш Галік

Оригінальна назва: “Čas prázdných kostelů”

Напрям – #релігія, #філософія, #культурологія, #мистецтво, #соціологія, #психологія;

Українською мовою книгу видало видавництво “#Свічадо

Кому буде цікаво читати цю книгу? Тим, хто цікавиться сучасним становищем Християнства, та його викликами, хто полюбляє побути наодинці з собою та роздумувати над питаннями віри, хто прагне для себе знайти глибше розуміння трактування Біблії і християнства загалом, хто цікавиться темою екуменізму.

Топ 10 найцікавіших думок

“Ситуація Католицької Церкви в сучасному світі дуже нагадує період безпосередньо перед Реформацією, перед розколом західного християнства”;

“Треба зазначити, що більшість людей, які виходять із Церкви, не стають атеїстами – деякі полишають її саме тому, що сприймають віру значно серйозніше, ніж раніше бачили це в храмах”;

“Мистецтво, що не вказує на таємницю, а лишень ліниво та дешево осідає на привабливій поверхні, – це просто кіч. Релігія, яка поверхнево видає свої символи за реальність, яка не здатна трактувати символи як подорож углиб, є протилежністю справжньої релігії – це фундаменталізм”;

“Той, хто живе на поверхні, живе неавтентичним життям, розпорошуючись, у поверхових розвагах і служінні “ідолам цього світу”, робить зі свого життя кіч. Той, хто здатний визволитися від поверховости та зійти вглиб, живе автентичним життям, “життям у правді” – проживає своє життя як мистецтво, формує свою особистість та свою історію, наче оригінальний витвір мистецтва”;

“Однак зійти вглиб також зазвичай означає торкнутися дна, зіткнутися з порожнечею, з нічною й трагічною стороною людського існування, з проминанням; це означає позбутися ілюзій”;

“Очевидно, порожні та закриті храми є пророчим попереджувальним знаком: якщо наша Церква й наша релігійність не зазнають реформ, навернення, поглиблення, то багато храмів незабаром будуть порожніми та закритими назавжди”.

“Невід’ємною частиною сьогоднішньої реформи християнства має стати оновлення мови Церкви. Це має бути жива, красива, поетична й зрозуміла мова, а не штучна “церковна” мова порожніх, побожно солодких фраз або вбога та нав’язлива імітація модного сленгу”.

“Ми повинні бути вдячні атеїстичним критикам релігії, таким як Феєрбах, Ніцше, Маркс або Фройд, за те, що вони показали: патологічні уявлення про Бога – це лише людські проекції”;

“Ми, віруючі, не маємо монополії на Христа. Світ шукачів не шукає на класичну традиційну місію, на те, що ми всіх навколо навчимо й старатимемось якнайшвидше їх “навернути” і втиснути в інституційні та ментальні рамки сучасного церковного християнства”.

“Ні, не шукаймо Бога як месника, що стоїть за катастрофами. Він ним не є, там Його немає. Шукаймо та відкриваймо Його радше як приховане джерело сили й натхнення для тих, хто в часи катастроф не думає лише про себе, а безкорисливо допомагає іншим”.