Книжкова хвиля

2022-10-05 13:13:06 Екстравагантний американський письменник Тімоті Декстер написав у 1802 році книгу з дуже своєрідною мовою і відсутністю будь-якої пунктуації. У відповідь на обурення читачів у другому виданні книги він додав спеціальну сторінку зі знаками пунктуації, попросивши читачів розставити їх у тексті за своїм смаком. Відкрити / Коментувати

2022-10-05 07:07:06 Андрій М‘ястківський — Пише татко доні

Пише татко доні:
«Служу на кордоні,
На кордоні я служу,
Батьківщину бережу»
Пише доня татові,
Воїну-солдатові:
«Я малюю квіти, сад,
В синім небі гуси…
Дуже я тебе люблю,
Жду тебе, татусю!» Відкрити / Коментувати

2022-10-04 21:12:06 Люди припиняють мислити, коли припиняють читати.

Дені Дідро Відкрити / Коментувати

2022-10-04 17:17:06 Панас Мирний з одного боку був чиновником, який працював на російську імперію, з іншого — писав книги проти цієї ж імперії й розбудовував українську культуру.
Можливо, саме тому він і не любив публічності, а свої твори ховав у ящику для сала, що вберегло їх від знищення під час обшуків жандармів.
Хоча одного разу Рудченко не витримав і випадково видав себе. Коли на сцені полтавського театру поставили п’єсу "Лимерівна", глядачі під овації почали вимагати "автора на сцену". А він взяв і вийшов. Близькі, співробітники, знайомі були в шоці, що чиновник Рудченко і письменник Мирний — the same person. Відкрити / Коментувати

2022-10-04 13:13:06 Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий паш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались… Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько то на твоїх улицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської! Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про ти ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу, тії злигодні вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої Золоті ворота. Буде з нас і недавніх споминок про твою руїну.

Пантелеймон Куліш — Чорна рада Відкрити / Коментувати

2022-10-04 07:07:06 Йоганн Вольфганг Гете — Алегорія

Букет нарвавши на лужку густім,
Приніс його у задумі я в дім.
Але схилились до землі квітки,
Від теплих рук зів‘яли пелюстки.
Його у глек поставив я тоді,—
Й квітки, мов чудо, розцвіли в воді!
Вершечки ніжні вгору підвелись,
Зелені стебла барвами взялись,
І чути свіжість в них тепер таку,
Немов вони на рідному лужку.
Так само я, мов чудо пізнаю
На мові іншій пісеньку свою. Відкрити / Коментувати

2022-10-03 21:12:06 Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити.

Григорій Сковорода Відкрити / Коментувати

2022-10-03 16:16:11 Книги, які читають герої відомих фільмів/серіалів/мультиків.

В одному з епізодів серіалу «Друзі» Рейчел та Джої читають улюблені книги один одного. Джої радить подрузі «Сяйво» Стівена Кінга — найстрашнішу книгу на світі, яку він навіть ховає в морозилці, коли стає дуже моторошно. Рейчел обмежується класикою і рекомендує Джої «Маленьких жінок» Луїзи Елкотт, які чіпають його до сліз. Відкрити / Коментувати

2022-10-03 13:13:06 Мемуари — оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Відкрити / Коментувати

2022-10-03 07:07:06 Микола Луків – Ідуть і йдуть у Києві дощі…

Ідуть і йдуть у Києві дощі.
Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, — Ані зірок, ні сонця із-за хмар.
Майдани, парки, вулиці, мости, Напнуті над трамваями дроти, Розсипані у просторі вогні —
Усе немовби в летаргійнім сні.
А в нашім домі затишок, тепло,
І ми удвох, і хилиш ти чоло
Мені на груди, й діти наші сплять,
І тихо краплі в шиби шарудять.
Спокійно, мирно, світло на душі, — Ідуть і йдуть у Києві дощі. Відкрити / Коментувати