«Поки що добре», - хотілося написати після перших 30-ти хвилин | Space Seekers

«Поки що добре», - хотілося написати після перших 30-ти хвилин гри з Казахстаном. Хороший контрпресинг, гібридна схема з трьома цз, де латералі активно ходили вперед, а Ярмоленко і Буяльський під них підлаштовувалися в ролі «вісімок». Все рухливо і динамічно, щоб ставити суперника в ступор.

А ось починаючи з другого тайму фізика сіла, а потім проявилася стара проблема: інфантильність нашої команди в грі без м‘яча. Перед цим ще й брак додався в простих поперечних передачах ближньому (поправка на штучний газон?). Караваєв звісно в обох голах халатно зіграв, але й до того занадто просто дозволяли Казахстану заходити в небезпечні зони.

Парадокс, але коли казахи оберігали 1:1, то вони жахливо оборонялися й допускали страшенні розриви між лініями. Не змогли покарати їх. А який же сценарій красивий міг би бути: протеже Петракова Сікан вириває три очки