влучний промах

2022-09-02 00:41:14 «Удивительно, как тупо человечество!»

29 июня 1857 г., Т. Г. Шевченко «Дневник»

Благо ті, хто зривають меморіальні таблички Булгакову не читають. Вони не читали ні Булгакова, з яким кумедно воюють, ні Некрасова, ні Бабеля, ні Достоєвського, ані всіх інших.

Бо успішні люди не читають — це перше правило, як той казав.

Бо якби наші (та й у принципі) хунвейбіни читали, то зразу взялися б, наприклад, за Рільке. Та німчура, паскуда, російську спеціально вивчив і навіть писав нею вірші. Хіба ж можна?!

Але першим ділом взялися б за Шевченка. Не вірите? Загляньте у щоденник класика.

@callsign_rainer Відкрити / Коментувати

2022-08-30 16:46:06 Тарас зашел таки далеко, уподобясь тому благоприятному состоянию, каким не все сыны божии награждаются—иже, на языце порока и лжи, тлетворной, мухою зовется. И бе свиреп в сем положе­ нии, не давая сомкнуть мне зеницы в ночи часа одного и вещая неподобные изреки грешному миру сему, изрыгая ему проклятия, выступая с постели своей бос и в едином рубище.—Яко Моисей преображенный, иже бе писан рукою Брюно, выступающим с облак повергшемуся во прахе Израильтянину, жертвоприносящему тельцу злату. В той веси был человек некий—сего излияния убояхуся—шубкой закрытые и тут же яко меличайшийся инфузорий легким сном забывся. Тут следует пробел, ибо Тарас имел свидетелем своего величия и торжества немудрого некоего мужа мала, неразумна и на языке того ж злоречия коче­гаром зовомого, кой бе тих и тупомыслен на дифирамб невозмутимого Тараса. — В. Кишкин.

Шевченко Т.Г. Дневник. Academia. Москва-Ленинград. 1931. С. 168. Відкрити / Коментувати

2022-08-30 15:49:23 «..3. Небо в немецком мире часто давит, а когда поднимаешь глаза, то оно с бледным безразличием оставляет тебя там, где ты есть. Но где же я? Бреду среди выброшенных газет и рекламных флаеров, отвожу глаза от протухшего граффити и не дышу, проходя переулки.
 
4. Немецкий парк пропитан обманом. Трава не зеленая, земля не пахнет, а деревья не волнуют и не увлекают туда ввысь, где возможны возвышенные тревоги, где летят журавли… где все еще может сбыться..»

Літературний дебют філософа Сергія Форкоша:

https://huxley.media/ambassadory-rasskaz-sergeja-forkosha/ Відкрити / Коментувати

2022-08-12 13:58:03 Здається він починає про щось здогадуватись… Відкрити / Коментувати

2022-08-06 12:56:21 Уже весь мир – на кончике пера.
Теперь сочитесь, смерти алкоголи
в моей печали, радости, недоли,
когда уже ни зла и ни добра
не знаю – по ту грань существованья,
по сю грань смерти. Душу мне сжигай,
что за шеломами. Блаженный край
приблизился – Господним насыланьем
уменьшился на точку боли ты,
за мной – в пути – вздымает пыль ветрами
меж вечеров чернильными столбами
последняя из жажд на пройденном пути.
Душа моя, что сил, вгоняйся в от –
и-по-ту-грань себя, где всё синее воля,
пускай кипят кроваво алкоголи –
так смерть выдохновенье познаёт.

(Василь Стус)

Пер. Александр Закуренко Відкрити / Коментувати

2022-08-02 08:58:31 Відкрити / Коментувати

2022-07-28 11:25:57 #болото_моє

Від підвалу, де ротнік з утра дістає нам сонце,
До той точки, куди з КСП нам привозять бк,
Мене, трьохсотого, (може сон це?)
Мене: контужений, перебита рука,

Через все це згоріле, кирпичне і трав'яне -
Переведи мене.

Держи, бо впаду, розстелюся: броня, каремат,
Каска, підсумки, пачки 5,45,
Ремінь, талани, кітель і калашмат,
Я ляжу розібраний, попрошу опять:

Даже землю тут випалено огнем -
Не бросай мене.

Ти знаєш, тільки тоді як воно пригребе,
Стане важно тобі шоб на світі був ти,
Шоб грязного, в маслі і крові тебе,
Шоб спасли, чи спасали, чи хоть би питались спасти.

Мій Бог, як не зробиш - мамочка прокляне:
Сохрани мене.

Не щитая цього, нічого не хочу: все пропаде і вигніє.
Ваша пам'ять не треба, на кажде дякую - псом гарчатиму.
Хай тільки на карті боїв останеться лінія,
Яку ми прочертили зубами й лопатами.

А тепер:

Як рану, як струп, як місце больне -
Забувай мене. Відкрити / Коментувати

2022-07-26 11:11:26 Важке європейське озброєння вже на українській передовій!

@callsign_rainer Відкрити / Коментувати

2022-07-25 20:08:54 статевий потяг тягне на передок
замурзаних патріотів цноти
набрякають вагони-соти
від поту і страхів з дитячих казок

вперше бентежно зайняти позицію
постріл як передчасне сім’явиверження
сам себе не до речі видасиш

серпневий дощ жадібно роз’їдає шанці
пестить шкіру розжарену новобранців
вона парує як свіжий асфальт
і пахне чорнилом свіжодрукуваних шпальт

юність розсіюється у повітрі
вкупі з пороховими газами
сивогустими сльозами

@callsign_rainer Відкрити / Коментувати

2022-07-25 09:16:53 «Видишь ли, друг мой Санчо, — ответил Дон Кихот, — сойти с ума, имея на то причину, — в этом нет ни заслуги, ни подвига, но совсем иное дело утратить разум, когда для этого нет никаких поводов. Если моя дама узнает, что я дошел до безумия без всякой к тому причины, — она поймет, что я смогу натворить, если дать мне серьезный повод к отчаянию и гневу»

@callsign_rainer Відкрити / Коментувати