Персонально мені здається, що подібне розмаїття - це один з ет | Психокиця

Персонально мені здається, що подібне розмаїття - це один з етапів розвитку людства в боротьбі з сексизмом. І зараз ми відходимо від константи того, що чоловік сильний і заробляє, а жінка тендітна і готує.

Маю одне доповнення: частина з нас росла на міксі українсько-російських гендерних уявлень, частина на україно-американських. Правда в тому, що українські гендерні уявлення суттєво відрізняються від обох цих культур. Наприклад, жінка козака чи гетьмана - це не подай-принеси та другий сорт. Вона і нагримати могла, і її поважали. До жінок не ставились зневажливо, просто жінка і чоловік ділили сфери діяльності. З іншого боку, в українській сімʼї, якщо донька стикнеться з насиллям, мати з батьком заберуть її назад. Звісно, це не заперечує прикру пісню «жила була дівчинка, сама винна», але все-таки наша українська Маруся не почує від матері «Ну і що, що набив? То ваша сімʼя, ви й розбирайтесь».

Висновок простий: Стамбульська конвенція - це ще раз про те, що ми будуємо партнерські стосунки, де можемо домовитись, пояснити, знайти порозуміння. І про те, що свобода одної людини закінчується там, де починається свобода іншої.

Ваша психокиця

#погодуй_потім_гладь