(Це продовження попереднього тексту). Дещо розмиті фрази про с | Тарас Чорновіл 🇺🇦

(Це продовження попереднього тексту). Дещо розмиті фрази про співпрацю з Францією, але тут можуть бути різні варіанти. Для нас цікаво, що Шольц уникає активних заяв про РФ. У свіжих програмних виступах лише поверхово згадував про необхідність співпраці. Розцінювати це, як позитив, не став би. Москва натворила останнім часом багато біди. І Ангела хоч не хоч на це реагувала невдоволеними заявами. Шольц волів промовчати. Зараз перед виборами артикулювати курс на зближення з Кремлем було б не надто популярно. Побачимо, що заговорить у подальшому. Але він прагматик без особливих гуманістичних засад, тому все залежатиме від бонусів, які пропонуватиме Путін.

Тепер основне - про Україну. А тут пустка. Для Шольца нас просто не існує. Не знайшов свіжих згадок, не помічав якоїсь чіткої позиції в минулому. Ні, є ритуальні слова на нашу користь у попередні часи. Вони абсолютно вірні. Олаф закликав ЄС до розробки нової східної політики. Наполягав, що Брюссель має показати, що він більше не потерпить насильницького переділу кордонів у Європі:

"Росія порушила це, анексувавши Крим, що стало дуже і дуже великою проблемою. У нас також як і раніше проблеми через складну ситуацію на сході України. Тому необхідно, щоб всі повернулися до верховенства права, а не до права сильнішого".

Усе вірно, але з того, що бачу в контексті, це скорше попередження РФ на майбутнє та традиційна фраза, яка відповідала спільній позиції уряду канцлерки Меркель. Сподіватися, що Шольц посилить цю позицію при самостійному урядуванні, складно. Хоча ще слід враховувати вплив партнерів по коаліції. Отже, у підсумку. Кардинальних змін у зовнішній політиці Німеччини я б не очікував. І для нас це якраз погано, бо останні два роки ми тут постійно втрачали. Для Меркель ще існували зобов'язання перед Порошенком, які вона все слабше й неохочіше згадувала й при Зеленському, але в уряді, членом якого був Шольц, настрій щодо України різко регресував. Те, як Єрмк із Зеленським сьогодні кінцево пускаються берега, не добавить нам бонусів. Як не дивно, але допомогти владі слуг на цьому фронті може тільки посилення агресивних дій Москви. Бо тоді Європа, а також і Німеччина, муситимуть якось реагувати. Повестися так, як весною 2014, вони вже не ризикнуть. У випадку відсутності явних загострень новий уряд поступово усуватиме українську тему на цілковитий маргінес і лише втішатиметьтся втраті власних зобов'язань.

Впливи Шрьодера на Шольца я б не перебільшував. Він почав втрачати приставку шрьодерівця доволі скоро після відставки Шрьодера з посади канцлера. Але є його однопартієць Федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмайєр. Його вага в німецькій політиці при Меркель не була надто високою. Але зараз для далекого від дипломатії Олафа колишній міністр закордонних справ та нинішній президент може стати головним порадником. Вони були якийсь час конкурентами, але вже віддавна політичні партнери. А тут уже криються додаткові загрози. І річ не лише в так званій Формулі Штайнмайєра, а в обставинах її появи. Франк-Вальтер надто близький із Лавровим. Настільки, що погодився його план стосовно України підкріпити своїм іменем. Його доктрину можна виписати наступним чином: Донбас має остаточно стати внутрішньою проблемою України. Тому там треба продавлювати вибори без будь-яких попередніх українських умов. Присутність там російських військ та їхніх озброєних маріонеток цьому не завада, досить тільки повністю припинити вогонь на лінії розмежування (Тільки цим останнім моментом позиція Штайнмайєра відрізняється від побажань Лаврова). Після виборів Нормандський Формат себе вичерпає, а Німеччина разом з РФією можуть залишатися зовнішніми арбітрами й надавачами гуманітарної допомоги для відновлення зруйнованих регіонів. (Закінчення нижче).