Щодо збірника матеріалів про утворення ПЦУ. Розповімо доклад | ✙ Churcher ✙
Щодо збірника матеріалів про утворення ПЦУ. Розповімо докладніше
#інсайдиChurcher #пцу #церковнаборотьба
Ми вже давно писали про те, що в ПЦУ готують до друку документи та спогади учасників Об'єднавчого собору 2018 року. Підготовка видання сильно затягнулася, і нам пощастило ознайомитися з версткою. Наше джерело просило не публікувати файл, але враженнями ми поділимось і зміст розберемо. Враження, так скажемо, двояке.
Збірник починається з потрійного благословення Патріарха Варфоломія, Блаженнішого Епіфанія та П. А. Порошенка – із парадним портретом кожного на цілу сторінку. Нескладно зрозуміти, хто з цих трьох профінансував видання. Забігаючи наперед, скажемо, що Петро Олексійович у книзі згадується навіть частіше за Вселенського Патріарха, і завжди позитивно. Стороння людина, напевно, не відразу зрозуміє, хто ж, власне, підписав Томос.
З огляду на історичний масштаб події будь-який документ має важливість. Але сенсацій не чекайте, журналістові тут поживитися нема чим. Угоду про передачу ставропігії Вселенського Патріарха різних «будівель та приміщень», яку підписали Порошенко та Варфоломій, Банкова оприлюднила під тиском медіа ще до Собору. Звернення до Патріарха Варфоломія від УПЦ КП і УАПЦ теж публікувалися. Інтерес становлять хіба що протоколи Собору, про які ми розповімо окремо.
А ось звернення до Вселенського Патріарха від архієреїв РПЦвУ, на оприлюднення якого в цьому збірнику багато хто чекав – на жаль, немає. Невже імена колишніх союзників ПЦУ досі є держтаємницею? Але ж офіційна частина містить реєстраційний список, який вже давно оприлюднили владики Євстратій Зоря та Олександр Драбинко – бачимо там ті самі десять імен. Чому не показати листа до патр. Варфоломія, який вони підписали – незрозуміло. Адже це б дуже класно заткнуло пащу московській пропаганді, що весь час виє, нібито реєстраційний список архієреїв УПЦ на Соборі - це тільки wish list Петра Олексійовича. Або ж треба визнати, що робота з РПЦвУ в 2018 р. була повністю провалена, і будувати нову Помісну Церкву з нуля, не плекаючи ілюзій стосовно свідомості та можливого приєднання «мишебраттів».
Щодо почесного патріарха Філарета, у протоколах його помітно бракує – наче він і не сидів у президії. Зате у своїх спогадах учасники поминають його часто, але завжди в негативному контексті. Якось це дрібно та негідно, бо майбутні історики, досліджуючи велику подію нашого часу, звертатимуться до цього видання за десятиліття, коли вже не буде ані Порошенка, ані Варфоломія, ані Філарета. Автори ж свідомо зводять свій труд до рівня публіцистики, формуючи спрощену, хибну картину в інтересах поточної полеміки.
У книзі також немає митрополита Михаїла Зінкевича, і це впадає в очі. Інші учасники Собору його майже не згадують. І власних його спогадів немає. Видавці обійшлися без голосу одного з найбільш впливових ієрархів Помісної Церкви та одного з трьох провідних кандидатів на Предстоятельство. Мабуть, тому Владика Михаїл і вирішив видатися самостійно.
Най пробачить нам Його Блаженство, але в книзі надто багато Чокалюків. Тільки у вихідних даних ми налічили з десяток згадок С.М.Чокалюка. Його спогади – найбільші за об'ємом і починаються аж з 1990-х років. Образ Філарета Святослав Михайлович малює з особливою неприязню. Про владику Михаїла відгукується негативно, але з розумною обережністю. Пізніше ми наведемо яскраві цитати.
Отже, що можемо сказати? Хто не цікавиться церковним офіціозом і любить історію в живому вигляді, може цей гербарій не купувати. Більшість спогадів – лаковані та беззмістовні, як то кажуть, нібито з пленуму КПРС. «Згадують» навіть ті, кого взагалі не було на Соборі. І це – книга про перемогу церковної свободи!?
Ми ще розберемо та проаналізуємо найцікавіше з цього видання. Сподіватимемося, що прочитавши ці дописи на нашому каналі (а в ПЦУ його читають), до приїзду Вселенського Патріарха верстку встигнуть освіжити й доповнити. А ось редактора потрібно рекомендувати для «Журналу Московської патріархії». Він там добре приживеться.
