​​Продовжуємо. Тепер щодо опозиції митр. Еммануїлу. Якщо щос | ✙ Churcher ✙

​​Продовжуємо. Тепер щодо опозиції митр. Еммануїлу.

Якщо щось трапиться із патріархом Варфоломієм (дай йому Боже здоров’я!), доля Патріаршої кафедри вирішуватиметься між досвідченим апаратником митрополитом Еммануїлом та висхідною зіркою – Архієпископом Американським Елпідофором. Тому виникає питання – чи не зарано владика Євстратій зв’язав позицію Української церкви з інтересами одного з кандидатів? Мабуть, розумніше було б зберегти нейтралітет?

Тим більше, що це вже не такий і секрет: у 2018 році в Києві митрополит Еммануїл схилявся підтримати кандидатуру митрополита Михаїла Зінкевича. На той момент ідея дуже сильна, але невідомо, відмовився митрополит Халкидонський від неї зараз чи ні.

У політичному плані ми розуміємо владику Євстратія – він, чесно кажучи, є фігурою достатньо ізольованою, ані симпатій, ані групи підтримки в єпископаті ПЦУ не має. Тому й доводиться вести власну гру. Питання тільки в тому, чи варто заради цієї гри ризикувати стабільністю молодої Церкви, яка тільки починає шлях свого становлення?

Зазначимо також, що взагалі підготовка таких поїздок, всі листи та контакти мають йти лише через Управління зовнішніх церковних зв’язків. А їздити та давати інтерв'ю в таких випадках мусить його голова (тобто, на цей момент, Блаженіший власною персоною), або заступник голови – архієпископ Іларіон Процик. На жаль, владику Іларіона в цій ролі майже не помітно. Чи багато новин ми бачили про його поїздки до інших Помісних церков? Про зустрічі та спільні служіння?

Аби УЗЦЗ дійсно працювало в інтересах Церкви, воно потребує рішучого та ініціативного керівника з досвідом такої діяльності, який би міг присвятити церковній дипломатії мало не весь свій час. На жаль, поки що цього немає, а вся міжнародна діяльність ПЦУ залишається ґешефтом одного-двох людей.