#уривокзкниги Пропонуємо уривок з першого українського пере | Chytomo
#уривокзкниги
Пропонуємо уривок з першого українського перекладу «Россумових універсальних роботів» Карела Чапека, зроблений за першовиданням 1920 року і виданий з нагоди одночасно двох ювілеїв – публікації та сценічної прем’єри.
ДОМІН: У музеї я покажу вам, що він «натворив» за ці десять років. Чоловік, який мав у нього вийти, прожив аж три дні. Старий Россум зовсім не мав смаку. Яке ж воно було потворне! Однак усередині в цієї істоти було все, що притаманне людині. Це була, вочевидь, скрупульозна праця. А потім сюди приїхав інженер Россум, небіж старшого. Геніальна голова, панно Ґлорі. Побачив, над чим працює старий Россум, і зауважив: «Яке безглуздя — створювати людину десятиліттями. Якщо не розпочнеш її робити швидше за природу — можеш усі свої досліди послати під три чорти». Та й узявся за анатомію.
ГЕЛЕНА: Але в хрестоматіях усе по-іншому.
ДОМІН (підводиться): У хрестоматіях проплачена реклама та й інші нісенітниці. Там, наприклад, пишуть, що роботів придумав старий пан. Місце старого було за університетською кафедрою, він зовсім не розумівся на виробництві. Він мріяв створювати справжніх людей, таких собі нових індіанців, доцентів або ж телепнів, розумієте? І лише молодший Россум здогадався, як із того всього зробити живий робочий механізм із інтелектом. Усе, що в хрестоматіях написано про їхню співпрацю, — суцільні вигадки. Вони страшенно сварилися. Старий атеїст не мав ані гадки про те, що таке індустрія. Врешті-решт молодший Россум зачинив його в якійсь лабораторії, аби той копирсався там зі своїми гігантськими викиднями, а сам узявся за інженерію. Старий Россум у повному сенсі його прокляв і перед смертю створив іще двох фізіологічних монстрів. Так і помер у лабораторії. Ось вам і вся історія.
ГЕЛЕНА: А що молодий?
ДОМІН: Молодий Россум, панно, — то вже нова ера. Ера виробництва після ери дослідження. Трохи розібравшись в анатомії людини, він зрозумів, що там усе занадто складно й хороший інженер зробив би це набагато простіше. Тому він почав удосконалювати анатомію й експериментувати — викинув, що можна і дещо спростив. Отже, панно Ґлорі… Вам не нудно?
ГЕЛЕНА: Ні, навпаки, це так захопливо.
ДОМІН: Тоді молодий Россум подумав: «Людина — це те, що, скажімо, відчуває радість, грає на скрипці, хоче йти на прогулянку і взагалі має робити багато речей, які… які насправді зайві».
ГЕЛЕНА: Ого!
ДОМІН: Зачекайте. Вони зайві, коли треба ткати або щось підрахувати. Не думаю, що для вас… Скажіть, ви граєте на скрипці?
ГЕЛЕНА: Ні, не граю.
ДОМІН: Шкода. А от робочому механізму не треба грати на скрипці, не треба радіти, не треба робити купу всього іншого. Та він і не мусить. Дизельному двигуну не треба брязкалець та орнаментів, панно Ґлорі. А виробляти штучних робітників так само, як дизельні двигуни. Виробництво має бути якомога простішим, а продукт — практично найкращим. На вашу думку, який робітник практично найкращий?
ГЕЛЕНА: Найкращий? Можливо, той, котрий… котрий… Який чесний… та відданий.
ДОМІН: Ні, той, який найдешевший. Той, у кого найменше потреб. Молодий Россум винайшов робітника з мінімальними запитами. Прагнув його спростити. Він викинув усе, що не використовується під час роботи, тобто все, що здорожує людину. Цим самим викинувши людину й створивши робота. Роботи — це не люди, мила панно. Механічно вони досконаліші, ніж ми, наділені неабияким інтелектом, та все ж бездушні. Ви колись бачили, як виглядає робот ізсередини?
ГЕЛЕНА: Ні.
ДОМІН: Дуже чисто, дуже просто. Справді чудова робота. Це наче домашня аптечка. Мало складників, але все в бездоганному порядку. О, панно Ґлорі, витвір інженера технічно витонченіший за продукт природи.
ГЕЛЕНА: Кажуть, що людина — це Боже створіння.
ДОМІН: Тим гірше. Бог не мав уявлення про сучасні технології.
--------
Придбати книжку «Р. У. Р.» («Россумові універсальні роботи»): колективна драма з елементами комедії на три дії
