Право другого з подружжя на частку в спільному майні vs. позов | Civil Law Platform 🧐

Право другого з подружжя на частку в спільному майні vs. позовна давність

Шановні панове нотаріуси та судді!

Хочу висловитися з приводу однієї суперцікавої справи, про яку я говорила й на своїй лекції у Верховному Суді минулої п’ятниці.

Коротко про суть: подружжя жили-жили-поживали і добра наживали, а потім розлучилися, але нерухоме майно не ділили. Через деякий час чоловік одружився вдруге. Після його смерті перша дружина звернулась до нотаріуса за свідоцтвом про право на половину будинку і після відмови в цьому звернулася до суду.

Суди всіх інстанцій відмовили їй у задоволенні позову. При цьому ВС встановив наявність права спільної власності колишнього подружжя на нерухоме майно. Між тим відмова від задоволення касаційної скарги ґрунтувалася на пропущенні позовної давності (постанова КЦС ВС 30 вересня 2020 р справа № 703/2670/18). Внаслідок цього склалася ситуація, коли колишня дружина має право (що підтверджено ВС), але суд відмовився її право захищати.

Позиція судів щодо пропуску позовної давності викликає заперечення, оскільки ключовим для початку перебігу позовної давності є «порушення» права (ч.1 ст. 261 ЦК). Інакше і бути не може, адже до суду звертаються в разі порушення, оспорювання або невизнання права (ч.1 ст.15 ЦК). Якщо між колишнім подружжям не було спору з приводу нерухомого майна, то не стартувала й позовна давність.

Чи суперечить це ч.3 ст. 29 КпШС України або ч.2 ч.2 ст. 72 СК, якими встановлено трирічний строк позовної давності? Аж ніяк! У ст. 29 КпШС, на яку спиралися суди в цій справі, зазначається на те, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то спір вирішується судом. Отже залишається незмінною умова застосування позовної давності – її перебіг починається в разі спору між подружжям, у тому числі колишнім. При чому незалежно від перебуванні їх у шлюбі.

У ч.3 ст. 29 КпШС йдеться про трирічну позовну давність після розірвання шлюбу, але це не стосується зміни загального правила про початок перебігу позовної давності. Її перебіг не може пов’язуватися з фактом розірвання шлюбу, оскільки між колишнім подружжям може й не виникати спір з приводу спільного майна. Немає такої норми, з якої б слідувало, що подружжя мусять поділити своє майно при розлученні, інакше в судовому порядку вони це зможуть зробити лише протягом трьох років! За ч.2 ст.368 ЦК суб’єктами права спільної сумісної власності можуть бути будь-які фізичні особи. Тобто подружжя, які стали такими суб’єктами під час перебування у шлюбі (ч.3 ст. 368 ЦК), не припинили бути власниками спільного майна після розірвання шлюбу.

Продовження далі