Вчора були в просторі, де будемо проводити дівочу зустріч у суботу.
Я дивилася на все це, стрічки, колоски, сухоцвіти, каву зварену на піску в турці, Дніпро і захід сонця, і не розуміла як я опинилася в цьому місці свого життя.
Тілесні практики, жіноче коло, люди які прийдуть до мене і Ангеліни за нашими знаннями та енергетикою.
Мені так спокійно через цей захід, хоча зазвичай я нервую.
Зараз моє життя якось змінюється, а його не оцінюю, як завжди "погані/гарні" зміни. Я просто констатую.
Воно змінюється. Я змінююсь. Змінююсь так, як ніколи не думала. Це не такі зміни, до яких можна доторкнутися або побачити відразу, але вони точно кардинальні. Це лякає і вабить мене, прокинувся ентузіазм: "О, цікаво, а як буде далі"? І трохи страху, бо зазвичай після таких змін я лишаюсь сама. Жорстке форматування оточення, зміна роботи (ну тут простіше, в мене її нема), професії, цілей в житті.
Прощавай, чергова криза, здається я виходжу.
