Good Luck to You, Leo Grande. Гадки не маю нащо я вирішила це | Філософські бесіди на життєві теми

Good Luck to You, Leo Grande.

Гадки не маю нащо я вирішила це написати тут, але хай буде такий невиличкий аналіз характеру героїв та того, що між ними відбувається.

Спойлери

Перші 20 хвилин в мене був марафон незручності

Але дуже цікаво спостерігати за своїми реакціями, як я ідентифікую себе з героїнею, уявляю себе на її місці. Потім злюся на неї, за те що вона така нерішуча і обмежує себе в тому, чого хоче і за що заплатила, та ще й тижнями обмірковувала своє рішення та вибір.

Дратувала її невпевненість в собі (незважаючи на її привабливість) та намір принизити Лео через його роботу. Мені здавалося, що вона за своїми побоюваннями та невпевненістю не бачить реального Лео, живу людину, а тільки свої уявлення про нього та його "функціонал". Ненсі звикла все раціоналізувати, контролювати, складати списки та вкладатися в таймінгі. Не сподіватися та не прагнути більшого, їй ок без оргазму, тому що ця мета здається недосяжною для неї. Їй потрібні чіткі інструкції, вона боїться помилятися, вона дууууже вся "правильна". Її лякає власна збудженістььа все неочікуване, що відбувається поза планом.

Лео навпаки, впевнений у собі, у своєму виборі і професії і цієї жінки та роботи з нею (над нею? ). Він точно знає як поводитися з різними жінками, хоч і видно, що йому теж моментами ніяково. Він чудово знає, де знаходяться його особисті кордони і захищає їх.

Як тільки між героями виникає контакт, Ненсі його розриває, відразу змінює тему, причому завжди на Лео, намагається його "вкусити". Проламує кордони, влізає у відносини з матір'ю, братом, знаходить банківську інформацію про Лео.

Зрив Лео викликає купу співчуття, але показує реальність. Неідеальну людину зі своїми травмами та шляхом, картинка, яку він малював весь цей час руйнується вщент. Але саме в цей момент між героями виникає контакт, в якому вони обидва щирі.

В останню зустріч Лео з Ненсі я бачу, що контакт, справжній між двома відбувається тоді, коли "бути, а не здаватися".

В останній сцені Ненсі побачила себе, по-справжньому. Неідеальну жінку з неідеальним тілом/віком і взагалі всіма своїми неідельностями, але мені здається, що в той момент вона прийняла себе.

Я бачила багато себе в цьому фільмі: невпевненість, потреба слідування плану, я переймаюся за інших більше ніж за себе.

Впевнена, що якщо ви подивитесь цей фільм, в вас будуть інші реакції та моменти впізнаваня.

Фільм мені дуже сподобався