КУЛ МАЗЕР

2019-07-23 18:00:58 ​​РОДИ УКРАЇНКИ В США
Поговорила із Катею (в інстаграм @katakatafey) про роди в США. Шампанське в родову палату, фреші та кава зранку, це все не про олінклюзів в Стамбулі, а про родову палату в Юті. Читайте чому Катя вирішила народжувати не в Україні і скільки їй це коштувало. Відкрити / Коментувати

2019-07-21 16:00:32 ​​ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДЕКРЕТ

Прийшов час, мої любі підписниці, зробити камінг аут.
Я довго нічого не постила сюди, хочу розповісти чому і поділитися досвідом.

Після народження дитини у мене, як і у всіх, з'явився материнський інстинкт та бажання всю себе присвятити зараз дитині. Я хотіла знати про материнство все на світі. Так і з'явився цей канал)
А коли ти ділишся із своїми знаннями, та ще й отримуєш в дірект повідомлення з подякою, респектом, то будні молодої мами стають ще більш яскравішими.

Та скоро все змінилося.
З часом дитина стає все більше самостійнішою і я поступово почала згадувати за своє персональне "я". Хто я тепер без дитини? Чого я тепер хочу для себе? Що мене цікавить зараз найбільше?

Коли сину було 9 місяців я не спала вночі не тому, що він прокидався (він завжди вночі спав і я не знаю що таке недоспані ночі в цьому плані), а через те, що відчувала неймовірний голод до нових емоцій та пригод.

Скоро я почала налагоджувати соціальний капітал, відпочивати, займатися самоосвітою. Щоразу, коли потрібно було писати публікацію про якусь проблему пов'язану з материнством, я переступала через себе. Мені було соромно перед підписницями, але я не хотіла більше писати про проблеми чужих діток, в той час, як у мене цих проблем немає. Повірте, це дуже енергозатратна річ.

Так от. Я усім вам бажаю, щоб і ви могли так само легко вийти з психологічного декрету, як і я.
Я зізнаюся, що не хочу більше вести цей канал і на останніх днях його життя я опублікую моє інтерв'ю про роди в США. Знайома розповість про ціни, мотивацію, різницю з нашим роддомом.

Дякую, що були зімною. Бажаю і вам вміти вчасно зупинитися та прислухатися до себе максимально уважно! Бо материнство це круто, але дитині потрібна мама, яка кайфує від того, що робить.


Не відписуйтеся) на тижні буде інтерв'ю) всіх вас безмежно люблю) Відкрити / Коментувати

2019-06-27 18:00:50 ​​ПОРАДИ, ЯК ЗАХИСТИТИ ДІТЕЙ ВІД ВИКРАДЕННЯ ЧИ НАПАДУ НЕЗНАЙОМЦІВ

Є телефон, гаджети, балончик з перцем, але має бути ще одна дуже важлива річ! Психологічна підготовка дитини до небезпечних ситуацій, одна з яких - напад. В більшості випадків нападник обирає слабких та невпевнених, розгублених та несміливих дітей.
Знайшла поради від психолога!
(у наступному пості додам "від криміналістів" та трохи розповім про сучасні гаджети, котрі допомагають відстежувати дитину та сповіщати про небезпеку дистанційно)


Дитина має знати напам’ять своє ім’я, імена батьків, прізвище та адресу.

Придумайте пароль на випадок, якщо вам доведеться просити сторонню людину привести до вас дитину. Поясніть малюку, що якщо мама або тато відправлять за ним незнайомця, він точно має знати імена мами, тата, самої дитини, і, звичайно, пароль. В іншому випадку малюк ні в якому разі не повинен йти з чужаком.

А якщо цей незнайомець наполягає, або хапає за руку і тягне за собою, малюк має голосно кричати «Я не знаю тебе! Ти не мій тато (моя мама)!». У такому разі оточуючі не відреагують на плач дитини як на звичайну сімейну ситуацію, а допоможуть.

Навіть якщо малюк напам’ять знає імена усіх родичів, варто покласти у кишеню дитині візитівку з вашими контактними даними та номером телефону.

Періодично відтворюйте ситуації, коли малюк губиться – дитина має чітко знати як діяти. Такі репетиції нададуть дитині впевненості та зменшать ймовірність паніки в екстреній ситуації.

Міняйтеся ролями, діти люблять погратися «в маму/тата». Нехай дитина вас запитує, що ви будете робити, якщо раптом загубитеся, а ви іноді помиляйтеся, щоб дитина могла вас виправити. Так діти краще запам’ятовують.

Не бійтеся розповідати дітям про те, який цей світ може бути небезпечним. Це вбереже їх, якщо ви дасте їм алгоритм дій. Відкрити / Коментувати

2019-06-23 18:00:55 ​​ДІТЯМ ПРО ЛГБТ

8 000 людей - приблизний підрахунок людей, котрі прийшли сьогодні на марш Рівності в Києві.
Число людей вражає.
На фоні цього я задумалася про те, як пояснити це явище своєму підростаючому сину.
Ділюся з вами підбіркою цікавих книжечок про ЛГБТ для дітей).


https://bokmal.com.ua/books/lovewins-childrens-lgbt-books/?fbclid=IwAR3Yfo5qZsOiG4qxjPTd5Sw3yQZfQU5gG4BzRrIGeM_FhCSRA8Lwc-TiTxs Відкрити / Коментувати

2019-06-21 21:52:45 Діти таких батьків або здобувають освіту, яка їм не подобаються, але занадто бояться піти кудись ще, щоб навчитися чогось іншого, або в тридцять років починають вчитися і не можуть закінчити, тому що їм важливіше процес вибору і навчання, ніж результат (вічні першокурсники), або не отримують ніякої освіти і працюють на низькооплачуваній роботі.

Ну і як випливає з усього перерахованого вище, для того, щоб спотворити життя дитині бити і гвалтувати її не обов'язково.
Автор: психотерапевт Адріана Імж Відкрити / Коментувати

2019-06-21 21:52:25 ПРО НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ

Що роблять люблячі мами, тата, бабусі й дідусі:

1) Годують насильно або не годують взагалі. Це класика жанру. "Тебе не погодувати - будеш голодний ходити". Результат - анорексія. Це люди, які в кризовій ситуації, а то і при найменшому стресі не можуть їсти або не розуміють сигналів від організму. Їжа для них - небезпека. У другій категорії - "будеш жерти, що зготую" або "я вам не домогосподарка, щоб готувати", - ожиріння, тому що коли у людини з'являється вибір, вона не може зупинитися і панікує, якщо холодильник не повний;

2) Покарання сном - або "будеш всю ніч стояти", або "йди спати, раз так себе ведеш". Результат - порушення сну, неможливість розслабитися вночі, кошмари, поганий сон;

3) Депривація - закрити в темній кімнаті, часом на кілька годин, іноді - в шафі. Попередньо добре б ще налякати - "таргани тебе там з'їдять". Як результат - клаустрофобія (або ще якісь фобії), тривога, неможливість залишатися одному в квартирі (або - парадоксом - неможливість вийти з неї), панічні атаки;

4) Загроза залишення: "Я тебе віддам в поліцію", "Лікар тебе забере", "Здам в дитбудинок", "Залишу в магазині" - варіантів сотні. В результаті - страх перед допомагаючими професіями (аж до неможливості набрати 101 під час пожежі), страх відносин, страх людей;

5) Відмова у власності, "хто не працює, той не їсть" - "тут немає нічого твого", "поки не будеш заробляти гроші, твоя думка нічого не значить", "ось буде у тебе своя квартира - будеш жити, як хочеш ". У більшості випадків - зацикленість на матеріальній безпеці, неможливість відчувати себе вдома, якщо житлоплоща не належить людині повністю, спроба продавлювати свої інтереси на підставі матеріального права з близькими, повторення сценарію;

6) Відмова в праві на думку, вибір, існування - "ти ніхто", "мені плювати, чого ти хочеш", "я знаю, що для тебе краще" - тут як результат або дуже сильний гнів, маргінальний спосіб життя, або згода - відмова від себе, життя в стилі "головне - подалі від начальства, ближче до кухні";

7) Загроза руйнування улюблених речей і предметів. "Я у тебе це відберу", "Я віддам це іншому", "Ти цього не заслуговуєш". Тут, як правило, народжується страх власності - людина не може жити в своїй квартирі, боїться прив'язуватися до речей, або - навпаки - вдаряється в колекціонування, не може викидати речі;

8. Ігнорування - оголошення бойкоту, небажання спілкуватися, поки дитина не визнає свою провину (це в тих випадках, коли один з батьків ніколи не вибачається - тобто в будь-якій ситуації вибачитися повинна дитина), відсутність інтересу до будь-яких подій в житті дитини;

9) Ненадання медичної допомоги - найчастіше дисфункціональні батьки реагує на захворювання дитини "ти придурюється", "перестань жмуритися", "ти навмисне сутулишся" і так далі, не уточнюючи причину і не звертаючись до лікаря. Такі батьки ніколи не беруть лікарняний, забувають вчасно дати ліки або вважають за краще лікувати "народними засобами", а то і ременем. Ясна річ, що у такої дитини у дорослому житті жахливий імунітет і купа захворювань, плюс вона зовсім не вміє дбати про своє здоров'я і вважає, що це не має значення;

10) Заборона на навчання: "ніякої художньої школи", "танцівниця - це не професія, вони все повії", "жінка ніколи не стане хорошим інженером, йди в педагогічний", "ти занадто тупий, щоб вступити до інституту, спочатку відслужи в армії і грошей зароби, потім учись "," для дівчини головне - сім'я, тому ні в яку гімназію ти не підеш, обійдешся районною школою" і так далі. Деякі такі батьки, орієнтуючись на "американський" приклад, просто виганяють в 18 років дітей на вулицю без копійки, забувши, що "недбайливі" американці в 18 років виганяють дітей в ... коледж, допомагаючи оплатити освіту і житло. Відкрити / Коментувати

2019-06-13 17:17:32 ПРО СИНДРОМ ДАУНА І МІФИ НАВКОЛО НЬОГО.

В попередньому пості я згадала про те, що узд допомагає завчасно виявити в дитинки синдром Дауна ще на етапі вагітності. Хочу пояснити тут свою позицію, щоб ніхто не думав, що я вважаю це хворобою і великим тягарем для батьків.
Нажаль, у нашій країні толерантність розвивається набагато повільніше, ніж в інших європейських країнах. Люди часто вважають, що це хвороба, а не синдром. Нещодавно розгорівся скандал, бо в дитячих пібручниках з біології за 2018 рік, цілий параграф назвали "Хвороба Дауна", а ще гірше те, що написали "хвороба передається спадково". Про яку толеранстність може йти мова, якщо цій брехні вчать наших діток.

Що таке синдром Дауна та чим відрізняються "сонячні" дітки від звичайних?
Синдром Дауна не є хворобою. Слово "синдром" означає певний набір ознак, або особливостей. Причиною, яка викликає синдром Дауна, є зайва хромосома. Діти з синдромом народжуються з однаковою частотою у всіх країнах світу, незалежно від рівня добробуту або екології. Такі діти народжуються в сім'ях академіків і будівельників, президентів і безробітних. Поява дитини з синдромом Дауна не залежить від способу життя, національності, рівня освіти чи соціального становища батьків. Нічиєї "провини" в появі на світ такої дитини немає.
Раніше вважалося, що всі люди з синдромом Дауна мають важку ступінь розумової відсталості і не піддаються навчанню. Сучасні дослідження показують, що практично всі люди з синдромом Дауна відстають в інтелектуальному розвитку, але всередині цієї групи їх інтелектуальний рівень сильно розрізняється - від незначного відставання до середнього та тяжкого ступеня відставання. Все-таки більшість дітей з синдромом Дауна можуть навчитися ходити, говорити, читати, писати і, взагалі, робити більшу частину того, що вміють робити інші діти, потрібно лише забезпечити їм адекватне середовище для життя і відповідні програми навчання. Кожна людина з цим синдромом є унікальною особистістю, індивідуальністю, з різноманітними здібностями і талантами. Вони багато в чому схожі на своїх батьків, і, як і у будь-якої іншого людини, у кожного з них свій характер і темперамент.
Люди з синдромом Дауна можуть набагато краще розвинути свої здібності, якщо вони живуть вдома, в атмосфері любові, якщо в дитинстві вони займаються за програмами ранньої допомоги, якщо вони отримують спеціальну освіту, належне медичне обслуговування і відчувають позитивне ставлення до себе суспільства.
Народжувати таку дитинку чи ні, це тільки особистий вибір батьків, який ніхто не має права засуджувати. Будь-яка дитинка повинна бути бажаною і рости в любові та мирі. Та якщо батьки відчувають в собі слабкість до тих викликів, які їм треа буде пройти для повної соціалізації їх "сонячного" дитя - їх не можна осуджувати теж.
В Україні діє благодійна організація "Даун Сндром" місія якої - покращення якості життя людей із синдромом Дауна. Організація створена в 2003 році батьками дітей з цим синдромом та є членом Європейської Асоціації Даун Синдром (European Down Syndrome Association). Організація об'єднала понад 870 українських сімей, які виховують "сонячних" дітей. В кінці 2009 року організація відкрила Центр раннього розвитку для дітей з синдромом Дауна, послугами якого вже користуються більше 800-ти сімей з усіх куточків України. Програми Центру для сімей, які виховують дітей з синдромом Дауна, є безкоштовними. Відкрити / Коментувати

2019-06-11 18:00:33 ​​УЗД ПРИ ВАГІТНОСТІ.
#вагітність #узд
Не одноразово, будучи вагітною, чула - УЗД ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ДИТИНКИ, бо там є якісь промені небезпечні. А тільки просиш в таких порадників конкретики - тиша.
Вирішила розібратися тоді сама.

Як працює ультразвукове обстеження?
Таке явище, як ехо, знайоме всім: воно пояснюється здатністю звукових хвиль відбиватися. Медичний апарат використовує саме цю фізичну властивість, але тільки не простих хвиль, а ультразвукових. Вони знаходяться за межами сприйняття людського вуха. За характеристиками відбитого променя комп'ютером вибудовується картинка, що показує розташування, обриси і щільність людських внутрішніх органів. Таким чином, наскільки УЗД небезпечно треба розглядати з точки зору впливу променя на організм.

Для чого необхідно піддавати себе такому дослідженню?
Майбутнім мамам дослідження призначаються з метою з'ясувати вік плоду і його розвиток, виключити можливість позаматкового зачаття, запобігти загрозі викидання або передчасні пологи і багато іншого.

Наскільки велика небезпека?
Будь-який сторонній вплив на організм людини має побічні ефекти - це незаперечний факт. І ультразвук не виняток - він здатний викликати біологічні зміни, але все залежить від його інтенсивності, тривалості, частоти та інших параметрів. Небезпека УЗД для людини виникає при інтенсивності випромінювання понад 10 Вт / см2, а медична апаратура має всього 0,05-0,25 Вт / см2. Крім того, вплив здійснюється імпульсами з тривалістю 0,000001 секунди з інтервалами 0,001 секунди - різниця в тисячу разів. Обстеження ультразвуком триває не більше 30 хвилин, тобто 1800 секунд, з яких менше 1,8 секунди організм людини і ембріона піддається «шкоді» ультразвукового променя вкрай низької інтенсивності. До цього можна додати те, що до дитини доходить тільки половина енергії променя, інша частина поглинається і відбивається на шляху.

Можна довго з'ясовувати, чи небезпечне УЗД для людини, чи небезпечне УЗД при вагітності, але дайте відповідь тільки на три питання:
Ви згодні ростити дитину з хворобою Дауна, "втративши"(емоційно) при цьому сім'ю, кар'єру, підпорядкувавши своє життя повністю боротьбі за його існування?

Ви згодні ризикнути своїм життям, здоров'ям, відмовившись від обстеження, тільки тому, що хтось публікує голослівні твердження про небезпеку УЗД?

Ви згодні залишатися в невіданні щодо благополучного результату пологів, здоров'я і життя малюка?

Якщо ви відповіли "так" хоча б на одне питання, тоді вам дійсно ультразвукове дослідження організму не потрібно. Якщо Ви вірите в небезпеку УЗД, поставте на одну чашу терезів сумнівні докази, а на іншу - можливі наслідки для життя і здоров'я без ультразвукової діагностики.
Про цю інформацію повідомляє медичний центр СІМЕДГРУП. Відкрити / Коментувати

2019-06-09 19:00:41 ​​МАМА НАМАСТИЛАСЯ СОНЦЕЗАХИСНИМ КРЕМОМ, А МАЛЮК?

Діткам теж потрібен захист від сонця.

Як захистити дитину від сонячних опіків?
Сонце - важливий учасник вдалого вихідного дня на природі. Але щоб воно було другом, а не ворогом, враховуйте такі запобіжні заходи:

Шкіра дітей дуже чутлива до впливу сонячних променів. Як результат, навіть нетривале перебування малюка під відкритим сонцем загрожує перегріванням і появою опіків.
Бажано, щоб на відкритому просторі (на вулиці, пляжі і т.д.) дитина знаходилася тільки до 10:00 і після 16:00. Але при цьому її шкіра повинна бути під захистом спеціальних сонцезахисних засобів (про них нижче).
Слідкуйте за тим, щоб дитина не знаходилася під прямими променями сонця. Прогулянка в тіні дерев або під тентом - це оптимально.
Голова дитини повинна бути прикрита панамкою, що прикриває від сонця вуха і шию, а одяг прикриває руки і ноги.
Не варто також забувати про захист очей від ультрафіолетових променів. Існують сонцезахисні окуляри для малюків, що забезпечують 100% фотозахист.

Сонцезахисні засоби для дітей. Як обрати?
На всіх засобах, що захищають від шкідливого впливу сонця, є позначка SPF, що означає фотозахисний фактор (Sun Protection Factor). Номер SPF - це умовне позначення ступеня захисту від ультрафіолетових променів: чим вище число, тим більший захист. У сонцезахисного крему або спрею для дитини фотозахисний фактор повинен бути не менше 30.
Наносити засіб на шкіру дитини потрібно хвилин за 30 до виходу на вулицю, а потім періодично, з інтервалом 2 години, повторювати нанесення.
Середня ціна таких кремів для дітей десь від 200 до 300 грн. Рекламувати тут не буду. Кожна матуся нехай обирає для свого гаманця самостійно) Відкрити / Коментувати

2019-06-07 14:53:44 Смішно)
Якби діти говорили нам те, що зазвичай вони чують від нас.
І не дуже то й смішно Відкрити / Коментувати