ПРО НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ Що роблять люблячі мами, тата, бабу | КУЛ МАЗЕР

ПРО НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ

Що роблять люблячі мами, тата, бабусі й дідусі:

1) Годують насильно або не годують взагалі. Це класика жанру. "Тебе не погодувати - будеш голодний ходити". Результат - анорексія. Це люди, які в кризовій ситуації, а то і при найменшому стресі не можуть їсти або не розуміють сигналів від організму. Їжа для них - небезпека. У другій категорії - "будеш жерти, що зготую" або "я вам не домогосподарка, щоб готувати", - ожиріння, тому що коли у людини з'являється вибір, вона не може зупинитися і панікує, якщо холодильник не повний;

2) Покарання сном - або "будеш всю ніч стояти", або "йди спати, раз так себе ведеш". Результат - порушення сну, неможливість розслабитися вночі, кошмари, поганий сон;

3) Депривація - закрити в темній кімнаті, часом на кілька годин, іноді - в шафі. Попередньо добре б ще налякати - "таргани тебе там з'їдять". Як результат - клаустрофобія (або ще якісь фобії), тривога, неможливість залишатися одному в квартирі (або - парадоксом - неможливість вийти з неї), панічні атаки;

4) Загроза залишення: "Я тебе віддам в поліцію", "Лікар тебе забере", "Здам в дитбудинок", "Залишу в магазині" - варіантів сотні. В результаті - страх перед допомагаючими професіями (аж до неможливості набрати 101 під час пожежі), страх відносин, страх людей;

5) Відмова у власності, "хто не працює, той не їсть" - "тут немає нічого твого", "поки не будеш заробляти гроші, твоя думка нічого не значить", "ось буде у тебе своя квартира - будеш жити, як хочеш ". У більшості випадків - зацикленість на матеріальній безпеці, неможливість відчувати себе вдома, якщо житлоплоща не належить людині повністю, спроба продавлювати свої інтереси на підставі матеріального права з близькими, повторення сценарію;

6) Відмова в праві на думку, вибір, існування - "ти ніхто", "мені плювати, чого ти хочеш", "я знаю, що для тебе краще" - тут як результат або дуже сильний гнів, маргінальний спосіб життя, або згода - відмова від себе, життя в стилі "головне - подалі від начальства, ближче до кухні";

7) Загроза руйнування улюблених речей і предметів. "Я у тебе це відберу", "Я віддам це іншому", "Ти цього не заслуговуєш". Тут, як правило, народжується страх власності - людина не може жити в своїй квартирі, боїться прив'язуватися до речей, або - навпаки - вдаряється в колекціонування, не може викидати речі;

8. Ігнорування - оголошення бойкоту, небажання спілкуватися, поки дитина не визнає свою провину (це в тих випадках, коли один з батьків ніколи не вибачається - тобто в будь-якій ситуації вибачитися повинна дитина), відсутність інтересу до будь-яких подій в житті дитини;

9) Ненадання медичної допомоги - найчастіше дисфункціональні батьки реагує на захворювання дитини "ти придурюється", "перестань жмуритися", "ти навмисне сутулишся" і так далі, не уточнюючи причину і не звертаючись до лікаря. Такі батьки ніколи не беруть лікарняний, забувають вчасно дати ліки або вважають за краще лікувати "народними засобами", а то і ременем. Ясна річ, що у такої дитини у дорослому житті жахливий імунітет і купа захворювань, плюс вона зовсім не вміє дбати про своє здоров'я і вважає, що це не має значення;

10) Заборона на навчання: "ніякої художньої школи", "танцівниця - це не професія, вони все повії", "жінка ніколи не стане хорошим інженером, йди в педагогічний", "ти занадто тупий, щоб вступити до інституту, спочатку відслужи в армії і грошей зароби, потім учись "," для дівчини головне - сім'я, тому ні в яку гімназію ти не підеш, обійдешся районною школою" і так далі. Деякі такі батьки, орієнтуючись на "американський" приклад, просто виганяють в 18 років дітей на вулицю без копійки, забувши, що "недбайливі" американці в 18 років виганяють дітей в ... коледж, допомагаючи оплатити освіту і житло.