Оцінювання — оцінення — оціненість — оцінка Оцінювання — неза | Correctarium — Українська мова
Оцінювання — оцінення — оціненість — оцінка
Оцінювання — незавершена дія за значенням «оцінювати»: методи оцінювання, у процесі оцінювання.
Оцінення — завершена дія за значенням «оцінити»: результат оцінення, після оцінення.
Оціненість — стан об’єкта оцінювання; те, що об’єкт вже оцінили: оціненість нового виробу (= те, що новий виріб уже оцінили), оціненість будинку (= те, що будинок уже оцінили).
Оцінка — наслідок дії, прийняте позначення якості знань і поведінки учнів; думка, міркування про якість, характер чогось: дванадцятка — найвища шкільна оцінка, позитивна оцінка, виставити оцінки.
Того, хто оцінює, можна назвати як оцінювачем, так і оцінником (жіночий рід відповідно — оцінювачка, оцінниця): оцінювач майна, оцінник банку.