Навчати(ся), вчити(ся), вивчати Дієслова навчати, вчити, навч | Correctarium — Українська мова

Навчати(ся), вчити(ся), вивчати

Дієслова навчати, вчити, навчатися, вчитися в сучасній українській літературній мові після себе вимагають додатка в родовому відмінку:
«Чого ж тебе вчити?» — запитав учитель. — «Усієї науки, яка є на світі!» — відказав Зінько. (Борис Грінченко)
Чого не вчився, того й не вмітиму. (Прислів’я)

А вивчати керує залежними словами в знахідному відмінку:
Батько хотів мати в ньому помічника й наступника, отже, віддав його вивчати торговельну справу, але торгівля викликала в хлопця відразу. (Григорій Кочур)

У давнішій художній літературі після дієслів навчати, вчити, навчатися, вчитися досить широко вживався додаток у давальному відмінку.
Хіба ж я її не гляділа, хіба не ростила, доброму розумові не навчала? (Панас Мирний)
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
(Тарас Шевченко)