Дурень звинувачує все і всіх навколо. Ціле життя його не полиш | Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦
Дурень звинувачує все і всіх навколо. Ціле життя його не полишає думка, що от якби він одружився з іншою жінкою, чи вклав у відпустку більше грошей, чи хай що там ще, то цього разу вже точно зумів би спіймати те таємниче щось, те, до чого змагає кожен із нас. Більшість знуджених, невдоволених заможних людей належить власне до цього різновиду. Всеньке життя вони знай змінюють жінок (розлучення стає звичною справою), континенти і захоплення, повсякчас сподіваючись, що нарешті таки здобудуть те, справжнє, і повсякчас стикаючись із розчаруванням.
Люди розсудливі незабаром доходять висновку, що все це просто фантазії та й годі. "Звісно, - кажуть вони, - замолоду саме так і буває. Нічого, доживете до моїх літ, то вже за сонячними зайчиками не ганятиметесь". А тоді заспокоюються і вгамовуються, вчаться не очікувати від життя надто багато і притлумлюють ту частину свого єства, яка колись, за їхніми ж словами, "хотіла дістати зірку з неба". Цей спосіб, звичайно, набагато кращий за перший, адже завдяки йому такі люди і самі почуваються щасливішими, і своєму оточенню завдають менше прикрощів. Частенько вони стають дещо зарозумілими педантами і схильні дивитися на "молодняк" трохи зверхньо, та взагалі крокують з року в рік доволі непогано. То була б для нас найкраща лінія поведінки, аби тільки люди не народжувалися для вічного життя. Та якщо припустити, що безмежне щастя справді існує? І "дістати зірку з неба" - справа не така вже й безнадійна? Було б шкода, дуже шкода надто пізно (буквально через хвилину після смерти) дізнатися, що своєю розсудливістю, "здоровим глуздом" ми самі позбавили себе можливости насолоджуватися такою перспективою.
Християнин каже: "Жодна істота не народжується з бажаннями, які неможливо задовольнити. Немовля відчуває голод - на те існує їжа. Каченя хоче плавати - на те існує вода. Люди відчувають статевий потяг - на те існують статеві стосунки. Тож якщо я відчуваю в собі бажання, яке не спроможний задовольнити жоден сьогосвітній досвід, то це, найімовірніше, можна пояснити тим, що мене було створено для якогось іншого світу. Якщо цього бажання не тамує по-справжньому жодна із земних насолод, то це ще не означає, що всесвіт навколо - суцільна омана. Можливо, земні насолоди й розраховані на те, щоб це бажання не тамувати, а власне розпалювати, вказуючи на справжню мету. Якщо це так, то треба, з одного боку, дбати про те, щоб не ставитися до згаданих земних благословень з погордою, виявляючи таким чином невдячність, а з іншого - ніколи не сприймати їх за щось інше, за те, копією, відлунням чи недосконалим відображенням чого вони, по суті, є. Отже, я мушу живити в собі тугу за своєю справжньою батьківщиною, яку спізнаю лише після смерти; не можна допустити, щоб ця туга припала порохом або опинилася десь на узбіччі. Прагнення дістатися до того краю самому і допомогти в цьому іншим має стати головною метою мого життя".
Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily
