Коли ще розповісти про найулюбленіші дитячі книжечки, як не | Читай, krw, книжки️📚
Коли ще розповісти про найулюбленіші дитячі книжечки, як не у Міжнародний день дитячої книги?
Як і в будь-якої людини, яку навчили читати у 3 роки (маман, привіт!) я не уявляла собі життя без книжок і постійно із ними скрізь таскалася. Ще у початковій школі я перечитала весь репертуар дитячої бібліотеки містечка, де жила певний час, і бабусі довелося тягатися зі мною у дорослу, бо як же ж так – дитина без книжок сидить!
І якщо починати розповідати за всі дитячі книжки, які пам’ятаю, люблю та із теплотою згадую, то місця тут не вистачить. Тому я зупинюсь на кількох, але най-най-най!
По-перше, це книга, яка й визначила мій подальший вибір професії (дарма, що я давно вже із нею не пов’язана), це збірка повістей про пригоди дівчинки Аліси Кіра Буличьова. Книжка називалася «Миллион приключений» і починалася вона з того, як весело та захопливо проводили час юні натуралісти у майбутньому, у 22 столітті, на станції юних натуралістів. Момент виводу (та трагічної загибелі) генетично модифікованого комгуся ввів мене у екзальтацію надовго і мрія стати генетиком палала у душі подальші довгі роки.
Ще однією книжкою, якою я захоплювалась і перечитувала, були «Легенди та міфи Давньої Греції», які й по суті і сформували мою пристрасть до історій, в яких є продовження та наскрізні герої. Ну і до вини саме легенд Греції можна віднести моє досить легковажне ставлення до усяких там сакральним та духовним ритуалам.
Ну і апофеозом дитячої літератури для мене став «Том Сойєр» Марка Твена. Книга, яка просто у лоба сказала мені «гей, чуєш? Діти також багато чого можуть змінити у світі!»
Звісно, що у переліку улюблених ще залишаються десятки неймовірних книжок. І при спробі обрати най-най виявляється, що обирати треба або всіх, або жодну. Тому я на цьому поки зупинюсь і піду, мабуть, у черговий раз погортаю ті самі «Миллион приключений» або спробую, чи не перекладений цей цикл українською і чи не час його собі на полиці придбати…
