Старий поет розгубив всі свої вірші З цигаркою між зубами при | Kontur ✨

Старий поет розгубив всі свої вірші
З цигаркою між зубами прикрикнув : "Мала іди!"
За вікном падав сніг , кудись летіли авто
І він розумів, що поки чи уже він "ніхто"
Старий поет кудись закинув стиль свого письма
І сьогодні писав так, як писала вона
Хто ця "вона" вам не треба знати ....
Видно в цих рядках він шукав щось,що може його врятувати


Рими лягали так , як ніколи не лягали зазвичай
І він агресивно не хотів кидати курити
Мала ревіла над головою, годинник пробив цей час
"Я не певен ,маленька, що в цей раз я врятую нас"
На папері для нього все здавалось якимсь нікчемним
То кидався у драму,то був якось надмірно чемним

"Діду, послухай, ти ж не такий старий
Де подівся той вогник, просто кури і вір
Вір в той сніг, в ті авто,
І навіть у те,що ти взагалі ніхто"

Поет агресивно докурював сигарету
Здавалося,душа вже надміру його роздіта
Він старанно дивився у те кляте своє вікно
І не міг повірити навіть в те,
Що він тут взагалі ніхто
Він поглянув на неї і різко собі подумав
"Які ж це дівча свого часу пережило тортури"
Він нарешті викурив свою сигарету
Поклав пачку біля старого кларнету
І намалював на листі величезні і дивні мури

Усміхнувся:"Маленька,скоро я нас врятую!"