10 заповідей для тривожних мам Читати всім! Прочитавши-постав | Доказові

10 заповідей для тривожних мам

Читати всім! Прочитавши-поставте лайк.

Я часто на прийомі стикаюсь не стільки з проблемою зі здоров’ям самої дитини, а більше з гіпертривожністю мам. Половина мого прийому полягає не в визначенні діагнозу чи лікуванні, а власне поясненні що то таке і заспокоєнні батьків. «А раптом це рак? Чи може це важка хвороба, яку я пропускаю? Треба негайно діяти, щоб не запустити у хронічне!»

Отже…
1. Вирішуйте проблему по мірі поступлення. Не придумуйте дитині неіснуючих діагнозів перед візитом до лікаря. Найімовірніше- це нічого страшного і сучасна медицина та час зможе вирішити вашу проблему. А раптом? До прикладу, шкіра має близько 3000 різних болячок, а ще є куча інших органів, не забувайте. Ви будете переживати за всі? А знаєте скільки всього може статись, коли ви вийдете надвір?

2. Тверезо оцініть ситуацію, золота середина- наше все. Не нехтуйте симптомами дитини ( втрата ваги, гарячка тощо), але і не прислухайтесь до кожної доібнички- з’явився прищик, випала волосинка, закололо у животику. Якщо це не проходить, повторюється і турбує дитину- тоді звертайтесь до лікаря.

3. Не треба все постійно дезінфікувати, стерилізувати, нагрівати їжу та напої з холодильника. Основна теорія почастішання алергій у дітей, власне говорить про те, що імовірно це від того, що діти сидять на дієті ще з утроби матері, не контактують з мікрооганізмами ( ану не лізь туди бо забруднишся), з алергенами ( не чіпай кота!). Діти можуть часто хворіти, бо не адаптовуються- все тепленьке ( почекай, я нагрію), не бігай бо впадеш, бояться простудитись ( одягають дітям шапку вдома). Будь ласка, дозвольте дітям дитяче життя!

4. Прошу вас, не треба постійно без причини міряти температуру, здавати аналізи ( якщо це вам лікар не сказав). Лікар направляє вас на дообстеження лише тоді, коли у нього виникла клінічна гіпотеза ( попередній діагноз) після огляду вас та розмови з вами. Але не навпаки! Тому коли ви самостійно навмання починаєте себе обстежувати- з’являється небезпека в подальшому «лікувати аналізи», а не дитину з відповідними симптомами.

5. Не обов’язково «все знати». Це чудово, коли ви відвідуєте курси по плануванні батьківства чи першій допомозі. Проте суспільство тисне на мам бути вкурсі всього- знати точний графік вакцинації( в Україні та закордоном), відкриття пологових після мийки, всіх «доказових лікарів та їх телефони», пройти курси по налагодженні гв, курси по дитячому сну та інструкціі реагування на істерику, усі марафони по здоров’ю дитини, техніці безпеки, прикорму. З розуму зійти. Це нормально і дуже добре цікавитись цим, читати, але відкладіть «синдром відмінниці», не виніть себе, що не знаєте усе-усе і при проблемі або питанні зверніться до спеціаліста.

6. Не метайтесь від лікаря до лікаря. Я розумію, у нас медицина не на найкращому рівні, тому почути другу думку іншого лікаря- інколи розумне рішення. Але я є інколи у дитини 10-тим лікарем, Карл! Оберіть педіатра який вам подобається, якому ви довіряєте, який лікує згідно доказової медицини і тримайтесь його і слухайтесь. Вас страшенно заплутає думка ще 5 лікарів, лікування буде хаотичне і ні до чого доброго не призведе.

7. Хронічний не означає поганий. Будь ласка, не треба тривожитись, якщо симптоми довго не проходять ( Боже, він вже кашляє місяць!). Треба дати час на одужання, регенерацію, не треба «кров з носа» це пришвидшувати кучою ліків, процедур і грошей. Просто видихніть і наберіться терпіння. Лікар вам скаже про «червоні прапорці» коли треба звернутись ще раз і відкоректувати лікування.

8. Ні- самодіагностиці. Гугліть з розумом. Інтернет- це велике добро, але деколи може нашкодити, від пошуку «що то може бути» волосся стає дибки. Старайтесь шукати інформацію з перевірених джерел, англомовні офіційні статті, блоги кваліфікованих лікарів. І пам’ятайте, що ви- «поганий лікар» і можете помились з діагнозом, тому не треба надумувати собі проблем, а зверніться до лікаря.