Дисплазія кульшових суглобів На що найчастіше звертають увагу | Доказові

Дисплазія кульшових суглобів

На що найчастіше звертають увагу батьки чи лікарі?

Несиметричні складки на попі (і не лише на ній)
Щось там клацає чи клацало
Дитина не повністю розсуває ніжки, тому що коліна не лягають на пеленатор при розведенні.
І який вердикт?
Дисплазія кульшових суглобів.

Що робити батькам?

Саме головне — не панікувати..
У більшості дітей складки не симетричні, і це не має відношення до кульшових суглобів. Це особливості розподілу жиру різних ділянках тіла.
Клацання у ніжках у дітей зустрічаються відносно часто, але переважна більшість дітей – здорові.
У дітей до 3-4 місяців присутній фізіологічний гіпертонус м'язів-згиначів, тому дитина не зобов'язана розсувати ноги аж до дотику колінами пеленатора.
Не всі люди — гімнасти і не повинні сідати на шпагат від народження і до самої старості.

Що ж таке дисплазія кульшових суглобів?
Дисплазія — це недорозвинення кульшових суглобів.
Частота дисплазій кульшових суглобів у літературі зустрічається дуже різна. Але всі сходяться на тому, що більшість дисплазій проходять самі, якщо не заважати. Але, безумовно, важка дисплазія потребує втручання лікаря та батьків.

Що має насторожити?
Наявність декількох (!) факторів ризику.
Один чи два фактори не мають клінічного значення!
Тільки в комплексі з результатами огляду лікарем та, іноді, інших методів обстеження можна поставити діагноз “Дисплазія тазостегнових суглобів”.

Отже, ФАКТОРИ РИЗИКУ виникнення дисплазії?
Перша дитина.
Жіноча стать.
Велика вага при народженні.
Тазове передлежання.
Багатоводдя.
Багатоплідна вагітність.
Наявність дисплазії кульшових суглобів у родичів.
Розведення стегон менше 75 градусів.
Наявність деформацій стоп.
Тісне сповивання.

Що робити, якщо вас щось турбує?
Звернутися до педіатра чи сімейного лікаря. ДАДА, саме до нього, а не самостійно бігти на непотрібно дослідження..
Ваш лікар може запропонувати вам:
Заспокоїтися.
Показати дитину ортопеду.
Зробити УЗД або рентгенографію.

Чи потрібно робити УЗД всім без винятку?
Є країни, де практикують УЗД кульшових суглобів всім дітям у віці до 1 місяця, але цих країн небагато.
У більшості країн, зокрема й таких як США та Великобританія, УЗД усім підряд не роблять. І не тому, що вони економлять гроші, хоча і тому теж. А насамперед, тому що при виявленні якихось незначних відхилень виникає питання, що робити з цим? І найчастіше відповідь – нічого. Але наполегливі батьки починають бігати по незрозумілих хіропрактиках, магах і хіромантах, “лікуючи” неіснуючу хворобу.
Тому зваживши потенційний ризик непотрібного лікування в багатьох країнах, у тому числі й у США та Великобританії, не рекомендують робити скринінгове УЗД дітям без факторів ризику та без змін під час огляду лікарем.

Що краще: УЗД чи рентген?
Якщо б ми жили в ідеальному світі, можна було б сказати так:
До 3-х місяців УЗД однозначно у більшому пріоритеті, тому що до цього віку рентген небажаний. Після 9-10 місяців краще рентген, тому що ядра окостеніння можуть бути занадто великими і через них не видно те, що потрібно побачити на УЗД.
У проміжку 3-9 місяців точність і чутливість обох методів можна порівняти, але в УЗД серйозна перевага — це не променевий метод дослідження, і його можна робити скільки завгодно, це ніяк не вплине на здоров'я дитини навіть потенційно.

Проте ми з вами живемо не в ідеальному світі… Точність та чутливість УЗД дуже залежить від якості апарата та вміння та сумлінності лікаря, який виконує дослідження. Тому виконавши УЗД десь на боці і прийшовши навіть до хорошого лікаря клініциста, він може попросити вас переробити УЗД в іншому місці, особливо в сумнівних випадках. Саме тому, що він не може довіряти тому висновку, який ви принесли. Безумовно, і рентгенівський знімок теж можна зробити криво і неправильно, але інтерпретувати криво зроблений рентген простіше, ніж криво зроблене УЗД.