ЯК НЕ ЗРОБИТИ СОБІ ГІРШЕ, КОЛИ І ТАК ПОГАНО? обов’язково поділ | штучки Мандзюк 🤍

ЯК НЕ ЗРОБИТИ СОБІ ГІРШЕ, КОЛИ І ТАК ПОГАНО? обов’язково поділіться з найріднішими цим дописом

страшно зараз всім. комусь більше, комусь менше. хтось має внутрішню силу посміхатися і жартувати в підвалі, а в когось нервові зриви закордоном. винити нікого не можна, бо реакцію неможливо спланувати або контролювати.

єдине питання, на яке потрібно знати відповідь: як не зробити гірше, коли і так погано?

майже впевнена, що кожна із вас починає ранок точно не з чашки кави. а якщо із неї, то гарніром ідуть новини, бо це створює ілюзію контролю. ілюзія контролю створює ілюзію спокою

нам страшно пропустити страшну новину і ще страшніше пропустити найрадіснішу — ПЕРЕМОГА і вона буде! але наш страх, розпач або тривога її не наблизить.

ЯК СЕБЕ ЗАСПОКОЇТИ? пропоную спочатку пройтись по списку «точно не так»
солодощі.
це перше до чого тягнеться наша рука, коли сумно. коли немає сил готувати і жити. коли хочеться трошки радості. це швидкі вуглеводи, швидкий викид енергії і швиденька порція тієї самої радості їх можна вживати, тільки якщо не замість їжі, а через якийсь час після основного прийому. життя лише на солодощах погіршить самопочуття, бо через брак основних мікро та макроелементів краще не стане.
радість від смачної їжі.
це не тільки про солодощі, це про насичення з кожним прийомом їжі та харчування в задоволення. не картайте себе, якщо ви хочете солянки замість салату. не картайте, якщо на десерт після їжі вам хочеться булочки! просто постарайтеся отримати максимум задоволення від кожного прийому

алкоголь.
швидко, ефективно, не на довго.
як тільки піде алкоголь, тривога повернеться і стане сильніше. вас може трішки розслабити, а може і рознести вдрузки.
ментальні практики краще.
ви можете робити це самостійно (щоденник вдячності та щоденник радості теж вважається практикою), а можете звернутися до психолога. зараз дуже багато волонтерів, які готові надати безкоштовну допомогу і звернутися по неї - це не соромно
в Хмельницькому, наприклад, проходять періодичні групові зустрічі з психологами в зумі. про це на своїй сторінці сповіщає наша Міська рада https://t.me/khm_gov_ua

все пропало, нам капець.
слухаємо Арестовича замість валер’янки (але можна і з нею): нам треба стриманий оптимізм та козацький драйв. чого точно не можна допускати в тилу, то це катастрофізації. як тільки тил провалюється у паніку - втрати фронту стають марними, пам’ятайте. не піддавайтеся цьому, які б новини не були! впевнено до перемоги. ваше «все пропало» ні на секунду не наблизить перемогу. ви цього хочете?
будуйте плани.
на день, обов’язково! на тиждень, на місяць, на після війни. щоденні to-do листи записуйте в щоденник, ставте галочки - хваліть себе!
і обов’язково перевірте ваші підписки. відчуття «все пропало» можуть створювати інформаційні канали диверсантів. війна іде в інфополі набагато агресивніше, ніж ми можемо уявити, тож турбуймося про безпеку

самотність.
це може бути нашою загостреною реакцію на шалений світ. від нього хочеться сховатися, я розумію. побути іноді на самоті кілька годин навіть корисно, але мова йде про кілька годин - не більше. часто це призводить до шаленого посилення тривоги, яку розганяють ваші ж думки.
спілкування.
важливо, щоб у вас була людина з якою ви можете говорити із відкритою душею. не про втрати русні, не про жахливі новини з фронту, не про гуманітарку. а просто про щось інше, легше. бажання відволіктись це теж не соромно.
більше прогулянок на повітрі, більше розмов - і ви відчуєте себе краще

це був би не Dream Fit, якби я не порадила тренуватися виганяйте із себе стрес, скидайте його, як баласт! якщо ви у відносній безпеці і є можливість тренуватися, підтримувати своє тіло - робіть це ви маєте почувати себе добре, емоційно та фізично. тоді кожного із нас неможливо буде зламати