Я глибоко переконаний, що «рускій мір» приходить туди, де державною мовою послуговуються лише на урочистостях, де дивляться російські серіали та слухають російські пісні, де боготворять звягінцевих, балагових, найшулерів та інших російських режисерів, вважаючи вітчизняний кінематограф провінційним та містячковим.
Сподіваюсь, усі ці помилки ми як нація засвоїмо дуже добре та нікому більше не дамо ототожнювати нас з росіянами. До прикладу, як це роблять організатори французського фестивалю Univerciné Nantes з підзаголовком «Поміж Львовом та Уралом», які вирішили, що буде доречним демонструвати українські фільми в одній програмі з російськими. Звісно, не забувши про гештег #нєтвойнє та інші гасла «голубів миру».
Думаю, не варто пояснювати, чому ці борці за все хороше проти усього поганого, які не можуть називати речі своїми іменами, мають йти за російським кораблем. Підтримати лист-звернення української спільноти до цих горе-миротворців можна тут: https://forms.gle/UdeHW3Gj7Zhj5SCa7
