Я не маю права бути щасливим, коли в країні війна, або я не ма | Serhii Dudnyk

Я не маю права бути щасливим, коли в країні війна, або я не маю права заговорити з цією людиною, бо вона… (багатша, розумніша, красивіша і ще сто аргументів), або я не маю права на цю роботоу, бо вона для талановитіших, кращих, успішніших і т.д.

Кажу відверто, це мої особисті переконання, з якими я в той чи інший час був змушений боротись у своїй свідомості і від яких, відверто, довелось сильно страждати в різний проміжок життя.

І це виявляється нормально. Бо коли я звільнився від цих обмежуючих переконань, вивчився і пішов у власну коучингову практику, то виявилось, що 8 із 10 мають подібні обмежуючі переконання.

Олексію з Києва (без прізвища) одне з таких переконань заважало завести власний Інстаграм, як блог вчителя фізики і математики і отримувати клієнтів онлайн.

Олені із Хмельницького одне з таких переконань заважало почати свою діяльність, як організатора важливих заходів, бо війна і взагалі, що люди скажуть?!

Наталії, яка вимушено евакуювалась закордон, одне з таких обмежень заважало просто нормально жити, коли над головами не літають ракети, і вже кілька місяців не треба прокидатись від сирен повітряної тривоги. «Не маю права жити нормальним життям, коли в Україні війна».

Це я до чого - хтось свої обмеження переживає і переступає, а хтось із ними живе роками втрачаючи одну за одною можливості проявитись.

Спочатку допомагати в таких ситуаціях навчили мене, а тепер я допомагаю іншим.

Це не реклама, а запрошення. Піти в коучингову сесію умовно безкоштовно (за рекомендацію/відгук), якщо для тебе це стане корисним.

Хочеш спробувати? - Напиши мені в приватні - @dudnykserhii щось типу «привіт, ти там писав про коучинг і допомогу, я б спробувала, чи я б спробував».

Тримаємо зв’язок Обіймаю міцно.

З безмежною любов’ю, Сергій Дудник