Нобелівська премія з економіки та теорія аукціонів Останніми | Записки економіста

Нобелівська премія з економіки та теорія аукціонів

Останніми днями економісти обговорюють одну важливу новину - присудження нобелівської премії. Її присудили двом професорам із Стенфорду — Полу Мілгрому та Роберту Вілсону за вдосконалення теорії аукціонів та винайдення нових форматів аукціонів.

Які бувають аукціони?

Щоб зрозуміти теорію цих економістів - потрібно спочатку пригадати, які типи аукціонів існують.

1. Англійський — “класичний” аукціон, про який думає більшість людей. Існує певна стартова ціна і товар отримує той, хто заплатить найбільшу ціну серед учасників.

2. Голландський аукціон — аукціон, в ході якого спочатку оголошується найвища ціна на товар, що продається, а потім ставки знижуються до тієї, на яку погодиться перший покупець, якому і продається товар.

Голандський аукціон буває досить ефективним в певних випадках. Наприклад, коли держава продає проблемний банк з купою кредитів. Якби це був англійський аукціон - то державі потрібно визначити стартову ціну для цього банку і чекати учасників, які готові заплатити так само або більше. А що, якщо початкова ціна надто велика? Тоді ніхто не бере участь в аукціоні.

Тоді держава понижує ціну, умовно, на 10% і знову пробує продати. І це дуже сильно затягує процес продажу, бо таких аукціонів може бути 5-10-20. А при голандському продаж триває один день і банк продається за максимально можливою ціною.

Де використовуються аукціони?

Зазвичай, при згадці слова "аукціон" на думку спадає продаж предметів мистецтва серед багатих колекціонерів.

Однак аукціони поширені й у багатьох інших сферах. Наприклад, в Україні держава робить переважну більшість позик на аукціонах з продажу облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), за допомогою аукціонів проводять малу приватизацію, продають майно, яке було у заставі банку, нерухомість, транспортні засоби, права на користування надрами чи радіочастотами тощо.

Що нам каже теорія аукціонів?

Під час англійських аукціонів учасники, як правило, роблять цінові пропозиції набагато нижчі, ніж вони реально готові заплатити.

Цей феномен називається "прокляття переможця" — страх заплатити за об’єкт торгів набагато більше, аніж він реально коштує, і таким чином отримати збиток.

Відповідно до досліджень Вілсона, страх переплатити за об’єкт аукціону тим більший, чим менше відомо про нього. Тому для того, аби максимізувати ціну продажу об’єкта на аукціоні, продавцю потрібно надавати якомога більше інформації про об’єкт.

У теорії аукціонів знання про об’єкт продажу поділяють на загальні та приватні оцінки.

Наприклад, під час продажу прав на видобування газу загальними оцінками є інформація продавця про площу газового родовища, оцінки обсягів газу у ньому. Водночас у кожного покупця можуть бути власні оцінки того, наскільки рентабельним буде видобуток газу з цього родовища, які залежать від наявних у нього технологій, досвіду та ресурсів. Така інформація є частиною приватних оцінок.

Під час англійських аукціонів раціональні учасники відмовляються від торгів у разі, якщо пропозиції інших учасників перевищують їхні власні оцінки вартості об’єкта. Це надає майбутньому переможцю аукціону додаткові знання про приватні оцінки інших учасників: якщо вони відпали після якоїсь цінової пропозиції, значить оцінюють об’єкт дешевше, а отже зростає ризик того, що майбутній переможець аукціону переоцінить цей об’єкт та зазнає збитків.

Під час голландських аукціонів (коли ціна знижується) ніяких додаткових знань в учасників не виникає. Відповідно до досліджень Пола Мілгрома, це означає, що ризики зазнати "прокляття переможця" набагато вищі саме під час голландських аукціонів.

Дещо детальніше про лауреатів, їх дослідження та нову теорію аукціонів можна почитати у статті