Стихійні лиха - рушій економіки? На країну насунувся тайфун ч | Записки економіста

Стихійні лиха - рушій економіки?

На країну насунувся тайфун чи ураган. Град побив дахи в будинках. В країні масові заворушення і погроми. Чи це погані речі загалом? Однозначно так. Та чи це погано для економіки? Давайте розбиратись

Є одне досить давнє оповідання: малий хлопець розбив крамарю вікно, кинувши в нього м’ячем. Через це крамареві довелось найняти скляра, який полагодив вікно. Відповідно, з’явились нова послуга яка, по суті, підвищила ВВП країни. Адже, не було б розбитого скла - не було б роботи для скляра і він не заробив би гроші.

І багато людей думають, що це корисно для економіки. Коли міста/країни відбудовють себе після природніх лих, є велика кількість людей, які кажуть, що це лише на користь економіці.

Так як насправді?

Але якби крамареві не довелось витратити гроші на ремонт вікна, він міг би придбати за них щось інше: пару черевиків, новий костюм чи щось інше. Якби вікно не розбилось, зайнятість в інших сферах виробництва могла б бути вищою, а суспільство в цілому мало б і вікно, і речі, придбані крамарем. Користі для суспільства загалом було б більше.

Після врахування вторинних ефектів стає зрозуміло, що руйнівні наслідки повеней, ураганів та непродуманої державної політики завдають суспільству шкоди та аж ніяк не збільшують чистої зайнятості. Думка, що усунення руйнувань створює робочі місця й позитивно впливає на економіку, відома нині як «парадокс розбитого вікна».

Адже, для усунення руйнувань ресурси відволікаються з інших напрямків їх використання, а це обмежує спроможність суспільства виробляти інші корисні товари або послуги.