А що ж це я досі не написала про Угоду про спільний авіаційний | Блог економіста

А що ж це я досі не написала про Угоду про спільний авіаційний простір (САП) або "вільне небо", яка була підписана 12 жовтня на саміті Україна-ЄС? Бо я про цю угоду вже стільки всього писала, що її підписання зустріла з видихом "ну нарешті". Але якщо зовсім коротко:
Більше не треба буде укладати двосторонні угоди між країнами, визначати кількість можливих рейсів на тиждень, перевізників тощо.
Пасажири та аеропорти виграють від збільшення кількості рейсів між містами України та ЄС, а також від посилення конкуренції між авіакомпаніями.
Політично Україна зміцнить свої позиції європейського гравця, отримавши доступ (хоча б в якості спостерігача) до процесу прийняття рішень керівними органами європейської авіації.
Але це все щастя станеться не одразу, бо підписання угоди запускає тривалий процес законодавчих змін для впровадження стандартів ЄС щодо доступу до ринку, організації повітряного руху, безпеки польотів, навколишнього середовища та інших питань. Україна могла почати раніше і дещо таки почала, але не все і це засмучує.
Зараз у нас з ЄС почався перший перехідний період. Це означає, що:
авіаперевізники України та ЄС можуть літати між будь-яким пунктом в ЄС і будь-яким пунктом в Україні. (Цікаво, як це все сприйме Державіаслужба? І що, дійсно тепер жодних засідань та дебатів про те, кого пускати на ласий маршрут, а кого не пускати?)
Україна буде залучена як спостерігач до роботи комітету, що відповідає за виділення слотів в аеропортах ЄС
Україна має імплементувати вимоги та стандарти ЄС
#авіа