«Згадується, як несли диванчик для вагітної дружини Сергія, а він усе казав: «Не хвилюйтеся, Олено Миколаївно, ми знаємо, що чоловіків у школі мало працює, прийдемо після війни і все перенесемо на свої місця». Я не хвилювалася за диванчики, а от Сергій уже ніколи не зможе знову прийти до школи… був у ТРО, загинув у перші дні березня…».
У своєму інтерв’ю Олена Яковчук розповіла кожну деталь про те, як Чернігів та вона сама пережили перші місяці вторгнення.
Про десятки живих історій людей, які її оточували, героїзм комунальників і комунальниць, уроки на подвір’ї школи, уроки для всесвітньої освітянської спільноти та про найстрашніше, що нам доводиться переживати — смерть тих, кого знаємо та любимо.
Текст інтерв’ю https://www.edcamp.ua/interv-iu-24-posttravmatychnyj-suprovid-olena-iakovchuk/
