Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних чи технічних умов, необхідних для виконання роботи, або іншими обставинами.
При оголошенні простою не з вини працівника
роботодавець зобов’язаний оплачувати людині заробітну плату з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за період знаходження працівника в простої.
Водночас слід враховувати те, що “лікарняний” триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. А оскільки під час простою відбувається зупинення роботи, у працівника у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою,
стан тимчасової непрацездатності не настає. Крім того, у разі настання страхового випадку в період перебування працівника у простої, втрати заробітної плати не відбувається, тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку
немає підстав. Підписатися на Уряд online
