2021-05-19 18:24:01
«Понт жив!» (Ζει ο Πόντον!) – до роковин геноциду понтійських греків
19 травня ми вшановуємо жертв однієї з найбільших трагедій в історії християнської європейської цивілізації - геноциду понтійських греків.
Для України це має особливе значення, оскільки елліни-понтійці є корінним народом нашої країни. Сучасні елліни Приазов'я є найбільшим уламком колись багаточислельної і розгалуженої еллінської етносфери навколо Чорного моря, історя якої сягає 8 сторіччя до Р.Х.
Понтійці є не просто нашими братами по вірі та крові, як всі європейці. Вони сформувались як народ на нашій землі і жили разом з нашими пращурами вже за скіфських часів. Пелопонес є для них не стільки батьківщиною, скільки землею родичів, яка врятувала їх під час катастрофи. Власне ж батьківщина окупована винуватцями геноциду або ж збереглась в невеличких кутках, таких як наша «Мала Греція в Приазов'ї».
За оцінками істориків, під час турецького геноциду було винищено більше 350 тисяч понтійців, що складало більше половини всього населення. Ця жахлива різанина зруйнувала надбання більш ніж 2500 річного розвитку самобутнього понтійського еллінізму.
Характерно, що цей злочин відбувся за прямого сприяння москвинських більшовиків, які об'єднались з турецькими шовіністами проти християнського народу. Пізніше понтійці, які лишились на теренах СРСР, були піддані масовим репресіям, які носили ознаки прямого винищення їх як народу і, фактично, стали другим геноцидом.
Але сьогодні ми не лише вшановуємо жертв, але й віддаємо належне волі до життя та стійкості братнього народу. Понтійська мова зберігається вже декілька поколінь міграції, понтійська ідентичність взаємодіє з загальноеллінською і не зникає. А саме головне, що сучасні понтійці продовжують боротьбу за справедливість для свого народу, вимагаючи офіційного визнання геноциду з боку націй світу і вибачень від турецької держави.
Не сумніваюсь, що українці повинні підтримати корінний народ нашої країни в його боротьбі за справедливість.
По-перше, з міркувань досягнення Україною морального лідерства в регіоні.
По-друге, для того щоб знайти собі союзників в нашій боротьбі за справедливість для жертв Голодомору. Не кажучи про те, що ми несемо відповідальність за захист народу, для якого українські терени стали ледь останнім клаптиком втраченої вітчизни.
Але сьогодні помолимось за душі наших закатованих православних братів і сестер та скажемо «Понт жив!» (Ζει ο Πόντον!), бо історія братнього понтійського народу триває.
@EdYurchenko
3.5K views15:24
Е
