У вагоні я написала: ти мені подобаєшся, не хочу їхати. Він те | Поки молода

У вагоні я написала: ти мені подобаєшся, не хочу їхати. Він теж не хотів закінчувати так швидко. Ми перебивали одне одного текстами, зрештою він став писати голосові з купою уточнень про свої враження, і за годину зібрав усі роздуми в щільне полотно.

"Я лише раз у житті відчував до дівчини стільки людського тепла і одночасно статевого потягу", — йшлося наприкінці.

Ми ні про що не домовились, окрім як побачитись щонайскоріш. Я їхала додому, фантазуючи про його руки та про те, як кажу йому в ліжку: "Поясни, як зробити тобі приємно". Мені хотілося, щоб він не боявся своєї вразливості. Щоб я була його найбезпечнішим місцем евер. Бо він ахуєнний — певно що найкумедніший та найдобріший хлопець з усіх, кого я знаю. І я хочу його.

Відтоді ми бачимось майже щодня.

****

Ми домовились поки не займатися сексом із його членом — бо ерекція часто підводить через особливості ЦНС.

Одне його коліно на дотик як моє, а інше кістлявеньке, як у підлітка. Щоб позбавитись упередженості і зрозуміти що до чого, я просто торкаюсь його там. Нижче цієї зони він відчуває лише лоскіт або сильний біль.

Я схиляюся до його шиї і питаю, чим так чудово пахне.

— Eau de Vart, — відповідає мій кавалер.
— Нічого собі, скільки ж воно коштувало?
— Ну знаєш, — він неспішно поправляє своє блискуче волосся, — накопав у дьюті фрі перед вильотом, коли реальність ще була нормальною.
— То ти з тих, хто бував в аеропортах. Клас.
— Не засмучуйся, тепер хоч знатимеш, як пахнуть гроші.

Цілую його. Він притискає до себе, пірнає пальцями під резинку трусиків, перевертає мене на спину і спускається вниз.

Все як у всіх. Тільки ми й досі не наговорилися.

кінець