#хвилинкадизайнера Сьогодні поговоримо про красу! А то скі | Ейдос
#хвилинкадизайнера
Сьогодні поговоримо про красу! А то скільки ж можна вже!
Читаючи книгу Стефана Заґмайстера та Джессіки Волш «Краса», наштовхнувся на цікавенний факт: «ми несвідомо розпізнаємо красу й позитивно реагуємо на неї, навіть якщо свідомість не встигає включитися».
Дивина та й годі! Бо немає ж нічого більш суб’єктивного, аніж явище «краси». Проте вчені провели експеримент. Його учасникам показували різні зображення зі швидкістю 1/25 секунди у випадковій послідовності та просили оцінити їх як «красиві» та «некрасиві». Згодом деякі з них, роздивляючись картинки в спокійному середовищі й маючи на це вдосталь часу, не могли навіть упевнено сказати, чи було те чи інше зображення представлене серед раніше побачених. Але! Під час експерименту кожен з учасників мав на собі вимірювальний пристрій, що реагував на найменший рух мімічних м’язів. Й от що дивно: м’язи, які контролюють усмішку у всіх учасників скорочувалися під час споглядання зображень, які були оцінені ними ж як «красиві».
Ще давньогрецький філософ Платон стверджував, що краса не є природною властивістю елемента й щоби зрозуміти красу та наблизитися до неї, треба мати «спогад безсмертної душі про ті часи, коли вона ще не вселилася в смертне тіло». Краса та прекрасне за Платоном виступають як «вічна ідея» (ейдос), яка є чужою для світу речей. І якщо прийняти такий підхід, тоді не дивно, що ми реагуємо на красу навіть несвідомо. Бо сама ідея краси живе в нас набагато глибше за рівень свідомості.
