2022-07-24 23:41:41
«Якщо ти тримаєш цю книгу в руках,
то вже знаєш, що я вбив їх усіх».
Це перші рядки книги «Астра», Олександра Михеда, про яку я з вами поділюся. Починаючи з наративу ліберально-демократичних ціностей на Семінарі, куди потрапляє головний герой, думаєш «ну все, приїхали», зараз буде лагідне промивання мізків.
Але ні. Про книгу.
Мені не подобається слово «екшн», але це щось близьке до того.
Психоемоційний, тяжкий тріп до пластів світобудови. Події розвиваються швидко.
Це не «поверхневе ковзання» по текстах класиків -
Великих мертвих філософів. Ці тексти наче вже вшиті в книгу та змушують задаватись одвічними питаннями.
У процесі читання можуть бути моменти, де ти такий «їбать, шо», а потім такий «а, ну ніхуя собі, ладно». Прочитати, щоб охуїти від загального враження.
Дещо відверта, гучно заявлена,
«конспект певних жудожніх ідей», проте враження після прочитання такі, ніби ви щось давно знали, призабули і ось пригадали з гірким розчаруванням, що відповідь все ж відсутня. Але питання не зникають.
Книга про ілюзорність буття, пошук істини та порядку світобудови. Що ми робимо зі своїм життям, хто встановлює порядок людського існування, державного ладу, політичних рухів, філософських ідей, творення слів. Чи можливо змінити систему?
Трохи цитат з книги.
60 views20:41
Е
