​​Сьогодні журналісти активно запитували про слова Арахамії що | Свята [кримінальна] Юстиція

​​Сьогодні журналісти активно запитували про слова Арахамії щодо "розділення МВС". Виявляється, що не тільки Арахамія сказав доволі незрозумілі слова про розділення "поліції та Нацгвардії" (це як?), а й різні анонімні канали комунікації на кшталт "Легитимный" поширюють інформацію, мовляв американці домовились і тепер МВС "роздеребанят" по різним відомствам.

Я вам чесно скажу, що тут здебільшого немає чого розділяти. Можливо не всі розуміють як побудована система виконавчої влади в Україні і це корінь проблеми. Існують ЦОВВки, діяльність яких скеровується та координується Кабміном через МВС. Загалом у будь-яких ЦОВВок є міністерство, яке відповідає за формування державної (публічної) політики у відповідній сфері (ДБР до 2019 року не беремо до прикладу, ті жили без міністерства), а задача цих органів її реалізовувати.

Якщо ж вивести з координації МВС Держприкордонну службу чи ДСНС, то треба або надавати їм статус міністерства (згадаємо не так давно існуюче МНС), або просто координувати Кабміном напряму, що зробить нагальним питання, хто представляє їх в бюджетному процесі, відповідає за відомчі нормативно-правові акти тощо. Іншими словами просто зробить бардак у цій сфері.

Якщо ж мова йде про неформальний вплив міністра, то вибачте, тут перепідпорядкування, зміни до законодавства мало чим допоможуть.

Єдине питання, яке правда заслуговує уваги – це статус Національної гвардії. Відомо, що це військове формування, хоча і з правоохоронними функціями (залучають до охорони дипломатичних установ, представництв; охорони мирних зібрань; конвоювання осіб до суду, допоки повноцінно не створять Службу судової охорони).

Виходить так, що з точки зору Президента як Головнокомандувача ЗСУ військові формування мали б входити до його "орбіти", з іншого боку – якщо мова йде про правоохоронні функції, то це до МВС.

І чомусь мало хто пам'ятає, що одна з перших ініціатив Зеленського у цій сфері була якраз забрати Нацгвардію у своє підпорядкування - законопроєкт №1007 від 29.08.2019. Ця законодавча ініціатива залишилась тоді без руху і вважається такою, що "поставила хрест" на "тимчасовості" міністра Авакова.

І як спеціаліст я вам чесно скажу, що я не знаю як правильно. Виходить, що є два варіанти:
1) якщо розглядати Нацгвардію все-таки як військове формування і уважно подивитись на ч. 4 ст. 17 Конституції України (військові формування не можуть використовуватись для обмеження прав і свобод), то треба позбавляти її функцій забезпечення громадського порядку. Тоді її основне завдання буде у взаємодії зі Збройними Силами України чинити збройну відсіч агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також виконувати завдання територіальної оборони.
В такому випадку Командувач Нацгвардії має скеровуватись Президентом України (див. п. 17 ст. 106 Конституції України).

2) якщо ж розглядати Нацгвардію як військове формування, яке однаковою мірою виконує завдання у координації з ЗСУ та з охорони громадського порядку, то враховуючи пропорційність втручання (обмеження) у права і свободи людини, цей орган більше має правоохоронні функції, аніж військові. Тоді координацію у цій сфері має здійснювати МВС і Нацгвардія має залишатись в тому ж статусі, що і зараз.

Колись долучався до підготовки конституційного подання з цього питання і запропонував розглядати "військове формування" як субстанцію, а "правоохоронні функції" як акциденцію в термінах середньовічної схоластики. Адже якщо дивитись на момент ухвалення Конституції і тимчасовість правоохоронних функцій (конвоювання), то виходить, що ми маємо справу все-таки з військовим формуванням. Проте з тим поданням нічим історія не завершилась, скажу одразу.

Думаю, що це питання заслуговує ширшого обговорення і глибшого дослідження. Адже розмірковувати простими категоріями сфер політичного впливу та будувати якусь систему стримування і противаг серед політичних сил в стилі realpolitik ні до чого хорошого не призведе.