Вчора Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт що | Свята [кримінальна] Юстиція

Вчора Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт щодо встановлення відповідальності за підробку документів, що стосуються проведення профілактичних щеплень (доповнення КК України ст. 321-3). Безперечно правильний крок, законодавство має відповідати вимогам (потребам) часу та оновлюватись.

Разом з тим як зажди зверну увагу на невтішну правозастосовчу практику, щоб ще раз сказати, що санкційні механізми в історії з карантинними обмеженнями не працюють.

Почнемо з кримінальної відповідальності. Наразі є «мертва» ст. 325 КК України "Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням", редакцію якої викладали спеціально «під карантин» Законом №530-ІХ від 17.03.2020 р.

Дивимось на результати розслідування:
1. 2020 рік:
- обліковано: 91 проваджень
- скеровано до суду: 2 обвинувальних актів
2. 2021 рік (9 місяців):
- обліковано: 103 проваджень
- скеровано до суду: 7 обвинувальних актів

Думаю про результати судового розгляду можна не згадувати.


Далі звернемось до перспективнішої галузі – практика за ст. 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей" КУпАП.

Нещодавно МВС відзвітували, що "з часу запровадження карантинних обмежень в Україні (з березня 2020 р.) станом на 29 жовтня 2021 р. правоохоронці склали 109 130 адміністративних протоколів за статтею 44-3 КУпАП". Суспільство видихнуло з полегшенням, ніби 100 тис це багато, чого нарікати.

Проте якщо подивитись на показники ДСА щодо розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 КУпАП станом на 25.08.2021 (останні дані):
Надійшло на розгляд протоколів: 117 430
Розглянуто справ: 88 797 (76 % від протоколів, що надійшли)
Накладено адміністративне стягнення: 5378 (6% від розглянутих справ)

… то стає зрозуміло, що ситуація геть не змінилась з березня 2020 року. Що тоді, що зараз лише 6% складених протоколів в результати перетворюються на реальні штрафи для людини. Чому так відбувається я раніше писав багато, пропоную узагальнення в матеріалі колеги Романа Смалюка.

Мова йде не про «антимасочників», а про грубіші порушення правил карантину, насамперед невідповідальний бізнес, чиновників тощо. Вони дійсно уникають відповідальності.

Мені можуть сказати, що то все "корумповані суди", але ні, проблема в якості матеріалів, які ці суди отримують. Водночас лояльність судів до порушників теж висока, не буду заперечувати, правда не з корупційних міркувань, а викривленого уявлення про справедливість в умовах пандемії.

Отже, повертаючись до першого речення, законодавче забезпечення це добре, але правозастосовна практика вирішує все...

Порушення правил карантину уже стало хрестоматійним прикладом розбіжності між правом і правозстосуванням, що з точки зору соціологічної школи права завжди існує, правда чим вона краще, тим більше закон є законом.

І питання тут не в справедливості, співмірності, якості закону тощо – у світі вже 5 млн людей померло від коронавірусу, очевидно, що з точки зору громадського здоров’я ця ділянка має бути пріоритетною для влади, зокрема органів правопорядку. І про це ми також давно писали з Володимиром Курпітою, фахівцем у цій галузі.

Тож, на питання як я ставлюсь до вчорашнього рішення Ради – позитивно. До ситуації загалом – на жаль, для системи правопорядку ковід це все ще не пріоритет.