Президент підписав «закон про олігархів» 5 листопада Президен | Свята [кримінальна] Юстиція

Президент підписав «закон про олігархів»

5 листопада Президент підписав Закон № 1780-IX «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)», прийнятий Верховною Радою 23 вересня. Цей Закон визначив завданням встановити критерії, механізм та наслідки визнання осіб олігархами. Зокрема, на підставі подання КМУ, члена РНБО, НБУ, СБУ або Антимонопольного комітету РНБО ухвалює рішення про визнання особи олігархом, яке набирає чинності з дня офіційного опублікування указу Президента України про введення такого рішення в дію. Надалі особу включають у спеціальний Реєстр і, як наслідок, накладають на неї різні правові обмеження та додаткові обов’язки. Те саме стосується осіб, які мають контакти з олігархом.

Оцінка ЦППР

Закон № 1780-IX не створює цілісної системи запобігання надмірному впливу олігархів, а є популістичним інструментом, який можна використати проти політичних чи економічних конкурентів. Окремі положення Закону № 1780-IX мають ознаки невідповідності статтям 8, 19, 24, 38, 106 та 107 Конституції України, зокрема:

- передбачені Законом повноваження РНБО як координаційного органу з питань національної безпеки і оборони при Президентові України суперечать конституційній природі цього органу. Як наслідок, Президент України фактично наділяється позаконституційними повноваженнями — а це може розбалансувати механізм публічного врядування в Україні. Крім того, зважаючи на несталість демократичних традицій в Україні, застосування механізму цього Закону створює ризики узурпації влади тими посадовцями, які володітимуть цим інструментарієм;

- внесення подання до РНБО щодо визнання особи олігархом, а також прийняття рішення РНБО з цього приводу здійснюватиметься на основі власних суб’єктивних суджень відповідного посадовця, а не в результаті об’єктивного моніторингу діяльності всіх суб’єктів українського економічного та політичного життя. Тобто відповідні суб’єкти мають змогу зловживати цим Законом, формально не порушуючи його, для досягнення власних політичних цілей. Такий законодавчий механізм є грубим порушенням принципу юридичної визначеності — а на цьому фактично і побудований весь Закон;

- чимало положень Закону також мають вади юридичної визначеності, що допускає їх неоднозначне трактування та застосування на практиці, а також потенційно несе ризик порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина (зокрема, критерії, на підставі яких особа визнається олігархом; діяльність, яка підпадає під поняття «участь у політичному житті»; ознаки значного впливу на засоби масової інформації; обов’язок публічного службовця подати декларацію про контакти в разі контакту з особою, включеною до Реєстру олігархів, або її представником; перелік винятків, коли декларація про контакти не подається; порядок подачі декларації про контакти та її зміст; положення про притягнення особи до політичної та/або дисциплінарної відповідальності — обсяг та суть цих видів відповідальності взагалі не розкриваються у Законі; поняття «бездоганна ділова репутація» тощо);

- правові наслідки включення особи до Реєстру олігархів, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 Закону 1780-IX містять всеосяжну заборону фінансування будь-якої політичної агітації, а також фінансування політичних партій. Ці пункти мають ознаки невідповідності положенням статей 24 і 38 Конституції України, оскільки подібна заборона особам, внесеним до реєстру олігархів, фінансувати діяльність політичних партій (в т.ч. у межах виборчого процесу), а також фінансувати будь-яку політичну агітацію порушує конституційний принцип рівності громадян України (частини перша і друга статті 24 Конституції України) та обмежує конституційне право громадян вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина перша статті 38).