[
ектенії непочутих]
І
міст натужно схиляється мов капелан
гріхи твої слухати
— нема тебе мосте і берегів немає
нема ні човна ні весел
немає води слова мої забирати —
мовчатиму
ІІ
руку притулиш — нема її виявляється:
сережку загублену ніби
біля стіни його помічаєте:
— звідки ця звичка твоя
мовити до неживих?
ІІІ
каже про крила горлиці золотої
що бачив у лісі:
— переведіть мене через міст переведіть же
— немає ріки тут і мосту немає а ти
тепер
самотнє весло притулене до стіни
